«Поетичний зорепад Андрія Малишка»

У Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара на факультеті української й іноземної філології та мистецтвознавства пройшли літературні читання «Поетичний зорепад Андрія Малишка», присвячені 100-річчю від дня народження поета, перекладача, літературного критика Андрія Самійловича Малишка.

В українську літературу Андрій Малишко увійшов як талановитий співець свого народу. За своє життя поет видав близько сорока збірок, його твори є основою для багатьох пісень, що стали невід’ємною частиною душі українців. Всесвітньовідомі пісні Андрія Малишка - «Київські каштани», «Ми підем, де трави похилі», «Стежина», «Пісня про вчительку», «Пісня про рушник», яка була названа найкращою піснею 20-го століття та була перекладена тридцятьма п’ятьма мовами світу.

Вечір, організований викладачами та студентами кафедри української літератури ДНУ та міським клубом книголюбів (Л.П. Куліш), розпочався оглядом життєвого шляху та творчості митця, проілюстрованого слайдами та відеорядом, на якому поет читає свій вірш «Україно моя». Студенти декламували поезії А. Малишка, зокрема, студенти-іноземці рідною китайською мовою читали вірші про матір.

Доктор філологічних наук, професор кафедри української літератури Нінель Іванівна Заверталюк розповіла у своїй доповіді про стосунки поета з радянською владою. Після війни, працюючи військовим кореспондентом і радіючи, що живий, поет не так вразливо сприймав, що радянський «соцреалізм» не про все дозволяв писати. Але з роками це щораз більше пригнічувало А. Малишка, в його виступах не раз проривався протест. Владі поет завдавав багато клопоту, проте творцю поеми «Прометей», за яку він отримав Сталінську премію, вона нічого не могла заподіяти.

Студентка четвертого курсу української філології Анастасія Ковтун виступила з доповіддю «А. Малишко у спогадах сучасників». Вона підкреслила, що Андрій Малишко поєднував у собі найрізноманітніші риси характеру, чим міг приваблювати, зацікавлювати, а іноді й відштовхувати людей. Незрівнянно чуттєвий та дуже запальний, безмежно люблячий і одночасно жорсткий, по-дружньому веселий і жартівливий, а іноді й несподівано іронічний. Таким він залишився у пам’яті своїх друзів та рідних. Свої спогади про поета залишили О. Вишня, М. Рильський, О. Довженко, О. Гончар, Л. Костенко, Л. Коваленко та дочка поета В. Малишко.

На завершення літературних читань творча група студентів факультету та співак, композитор і лауреат міжнародних конкурсів О. Міліщук виконали пісні на слова А. Малишка під акомпанемент гітари.

Кафедра української літератури
факультету української й іноземної філології
та мистецтвознавства
ДНУ ім.О.Гончара