Людиноцентризм і національна конкурентоспроможність – пріоритети нової української філософії освіти

На здобуття державної премії висунуто цикл наукових праць «Філософія освіти: пошук пріоритетів».

Прояв і втілення творчого потенціалу людини завжди були і є основним джерелом суспільного вдосконалення і культурно-історичного поступу. Для виживання, саморозвитку і творчої самореалізації особистості у складних сучасних умовах потрібна здатність до осмислення і перетворення власного досвіду, вміння вийти за межі сформованих у суспільстві стереотипів і соціальних шаблонів та знайти своє місце у світі. Саме тому особливої значущості набуває формування творчого і водночас ціннісно-смислового ставлення людини до дійсності, розвиток її творчої унікальності.

Важливим кроком на шляху осмислення цих зрушень став вихід у світ унікального циклу наукових праць «Філософія освіти: пошук пріоритетів» у семи книгах: Василя Кременя «Філософія людиноцентризму в освітньому просторі. Філософія людини і освіти»; Віктора Андрущенка і Леоніда Губерського «Філософія як теорія та методологія розвитку освіти»; Леоніда Губерського, Василя Кременя і Володимира Ільїна «Філософія: історія, суспільство, освіта»; Віктора Андрущенка й Володимира Савельєва “Освітня політика: Огляд порядку денного»; Віктора Андрущенка «Світанок Європи. Проблеми формування нового вчителя для об’єднаної Європи ХХІ століття» та «Роздуми про освіту: Філософія та методологія»; Євгена Суліми і Максиміліана Шепєлєва «Сучасна глобалістика: політика, освіта і культура».

На сторінках цих книг уперше в педагогічній і філософський літературі проаналізована системна якість української освіти, її педагогічна матриця, що визначає місце і роль останньої у європейському і світовому освітньому просторі. Висвітлюється перебіг Болонського процесу, вплив інформаційних і телекомунікаційних інновацій на модернізацію освітньої діяльності, концептуальні реформи вітчизняної освітянської галузі. Змістові та структурно–функціональні особливості сучасної освітньої політики розглядаються крізь призму глобалізації, інтернаціоналізації та європеїзації.

Видання циклу наукових праць «Філософія освіти: пошук пріоритетів» стало вагомим внеском у становлення нової, людиноцентричної парадигми сучасної філософії освіти і педагогічної науки, згідно з якою розвиток особистості в рамках освітньої системи має відбуватися в умовах формування складних систем регуляції її поведінки і цілої низки компетенцій, ядро яких становлять особистісні і професійно важливі якості. У новій освітній парадигмі той, хто навчається, стає суб’єктом пізнавальної діяльності, а не об’єктом педагогічної дії. Саме тому діалогічні відносини вчителя і учня, викладача і студента, визначають основні форми організації навчального процесу, спрямовують його на формування і розвиток здатності того, хто навчається, до самостійного вироблення цілісної системи рішення професійних проблем, стимулюючи потреби продуктивного творчого характеру.

Окремо слід відзначити значну увагу авторів циклу праць «Філософія освіти: пошук пріоритетів», приділену формуванню світового простору освіти і його диверсифікації. Вони розглядають сучасний світовий освітній простір як єдиний організм, що формується з урахуванням глобальних тенденцій і особливостей національних освітніх систем. Серед важливих тенденцій розвитку світової освіти відзначається значне розповсюдження нововведень при збереженні національних традицій і національної ідентичності країн та регіонів. Саме тому, як наголошують Є. Суліма і М. Шепєлєв, «світовий простір освіти стає полікультурним і соціально-орієнтованим на розвиток людини і цивілізації загалом, більш відкритим для формування міжнародного освітнього середовища, наднаціонального за характером знань із залученням людини до світових цінностей».

У нашій країні, де освіта була і залишається однією з вищих цінностей, людиноцентрична освітня політика, заснована на поєднанні сучасних технологій, світового досвіду і національної самобутності, має стати пріоритетним вектором стратегії економічних, соціальних і культурних перетворень. Адже в освітній системі природно закладений ресурс суспільства, який забезпечує не тільки її самозбереження, але й підтримує стабільність і розвиток суспільства загалом. В усьому світі наголошується підвищення ролі освіти (особливо вищої) у забезпеченні стійкого економічного розвитку, зростанні конкурентоспроможності держав і зміцнення їх позиції на світовому ринку і в світовій економічній спільноті. Відомо, що освітні інститути є резервоутворювальними системами збереження наукового потенціалу. Майбутнє того чи іншого народу, держави, передусім, залежить від того, наскільки і як розв’язуються питання освіти, чи будуть вони збільшувати інтелектуальні здібності нації. У цьому контексті цикл наукових праць «Філософія освіти: пошук пріоритетів» окреслює як концептуальні засади, так і ресурси, форми та методи забезпечення конкурентоспроможності української освіти як важливого чинника загальної конкурентоспроможності нашої країни у сучасному глобалізованому світі.

Член-кореспондент НАПН України,
доктор філософських наук, професор П.І. Гнатенко