Перше знайомство з професією

Про враження від археологічної практики розповіла учасниця українсько-польської археологічної експедиції, студентка І курсу історичного факультету ДНУ Марина Хлистова.

З чим у вас асоціюються археологічні розкопки? Для мене – це земля, яка сиплеться на голову, нескінченна купа кераміки, багато приємних вражень від спілкування з новими людьми та від можливості зробити власний внесок в історію.

Мені пощастило – нещодавно я взяла участь в українсько-польській археологічній експедиції на Старокодацькій фортеці. Розкопки на цьому місці мають важливе значення як для вітчизняної, так і для польської історії. І хоча історія Кодака пов’язана з протистоянням українців та поляків, сьогодні ми – студенти ДНУ та студенти Вроцлавського університету, працюючи разом, охоче зав’язали дружні контакти. Спочатку дещо засмутилися, коли дізналися, що наші польські колеги майже не розмовляють українською та російською мовами, проте, як виявилося, мовний бар’єр не є перешкодою для спілкування. Ми розумілися кількома мовами, у тому числі й мовою жестів.

У рамках експедиції для нас організували екскурсії на території двох дніпропетровських фортець – Кодацької, де нам вдалося ще й попрацювати, та Новобогородицької, де вже багато років проводиться археологічна експедиція під керівництвом професора ДНУ, доктора історичних наук Ірини Федорівни Ковальової. Від обох фортець у нас залишилися незабутні враження!

Проте, найбільше вражень ми отримали від самого розкопу. Після вивчення теоретичної археології нам дуже кортіло пізнати її практичну частину, тобто польову археологію. Знайдене хоч щось в розкопі – хай незначний шматочок кераміки – це твій безпосередній внесок в історичну науку. Спочатку ми багато чого не розуміли, робили помилки, проте вже через кілька днів почали краще працювати і досягли, як на мене, непоганих результатів. І ось ти повертаєшся з розкопу брудний, змучений, з сонячними опіками на руках, але дуже задоволений виконаною роботою!

Отже, за два тижні археологічної практики ми не тільки навчилися працювати на розкопі, а й отримали незабутні враження, познайомилися з цікавими людьми, буквально власноруч доторкнулися до історії козацтва. І тому я впевнена, що всі, хто брав участь у цій експедиції, надовго її запам’ятають: організатори – через всі хвилювання, пов’язані з приготуванням, а ми, студенти – через те, що подібної практики не було ні в кого до нас!

Хлистова Марина,
студентка І курсу історичного факультету ДНУ ім. О.Гончара