Шевченкознавство: через культ до розуміння

До 200-річного ювілею Кобзаря у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара пройшли літературні читання «Погляд крізь час».

«Погляд крізь час» – метафорична назва зустрічі, наскрізною темою якої був нерозривний зв'язок Кобзаря з Україною – колишньою, сучасною і ще ненародженою. «Скільки б не минало століть від часу написання його творів, їхня злободенність для нас, нащадків, є безсумнівною, – відкрили читання студентки-ведучі українського відділення факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства. – Але не зайвим буде у ці березневі дні світлого Кобзаревого ювілею зупинитися і поглянути крізь промайнулі століття на постать Шевченка, на його творчий подвиг, і можливо, відкрити знову, зануритися глибше в його позачасну істину, доторкнутися серцем до вогненного слова Кобзаря, яке, як жодне інше, промовляє голосом української душі. Не зайвим буде й поглянути на себе: чи не таких нащадків, таку сім’ю вольну, нову, сподівався Тарас Шевченко. І побажаємо усім учасникам і гостям читань чіткого й незамуленого духовного погляду крізь час».

Цього року вшанувати творчий геній Тараса Шевченка зібралися уважні поціновувачі його творчості, серед яких були студенти, викладачі, діячі мистецтва, письменники. Читання задумувалися як діалог з Шевченком, тому його голос, закарбований у поетичних рядках, багато звучав у цей день. Своє бачення життєвої дороги митця, сповненої слави та випробувань, віхи його непростого життєвого шляху у нарисі-презентації «Доля» запропонували студентки українського відділення Катерина Москаленко та Олена Ченчевик. Про специфіку розуміння й поціновування Кобзаря розповіла доцент кафедри української літератури Ольга Шаф, підготувавши доповідь «Тенденції сучасного Шевченкознавства: через культ до розуміння». «На п’єдесталах світу зазвичай височіють вожді і диктатори. В Україні замість них – геніальний поет, – зазначала Ольга Вольтівна. – Культ імені Шевченка висвітлено у словах Володимира Базилевського: «Нас просто не існує без нього. Шевченко для свідомості українця – не просто література, чи, передовсім, не література, він – наш Всесвіт». Відомо, що у сучасному вітчизняному шевченкознавстві панують такі стратегії: розширюються тематичні горизонти Шевченкової творчості, помічається раніше замовчувана національно-визвольна, християнська, філософічна та навіть інтимно-еротична проблематика. По-друге, завдяки запозиченню з зарубіжної методології, зокрема, структурального, гендерного, психоаналізу, Шевченко прочитується в нових інтерпретаційних ключах. По-третє, ціннісна переорієнтація пострадянського суспільства легітимізувала окремі, досі неканонічні біографічні подробиці Шевченкового життя, і, передусім, факт його європейськості. Названі стратегії зумовили часткове переформатування канону Тараса Шевченка, але вони цей канон лише посилили. Якщо раніше, у більшовицьку добу, його представляли як революціонера-демократа, інтернаціоналіста-русофіла, атеїста, то тепер – як месію, як українську душу, як символ нації, свободи», – наголосила дослідниця.

«Відзначення 200-річчя Тараса Шевченка є грандіозним світовим проектом. Цілою низкою заходів ця світла дата відзначається і в нашому університеті. Своєрідним діалогом з поетом став, зокрема, конкурс перекладів творів Шевченка, проведений у Дніпропетровському національному університеті серед студентства. Його активними учасниками стали понад сто юнаків і дівчат з поетичним хистом та живим зацікавленням до Кобзаревого слова. Наші студенти – автори перекладів презентували «Заповіт» усіма іноземними мовами, які вивчаються на факультеті, зокрема, китайською, французькою, іспанською, німецькою, англійською», – відзначила декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства, професор Ірина Попова. Студентки Анастасія Печур та Тетяна Сагайдак представили свої творчі роздуми, які вони підготували на конкурс «Мій Шевченко».

Натхненні шанувальники й дослідники непересічної творчості українського генія згадали високу оцінку його творчості російським філософом-містиком Даниїлом Андреєвим. Далекий від української культури, він у своїх візіях, зафіксованих у монументальній праці «Роза мира» сказав, що не розуміє, але йому точно сказано, що один серед тих, хто досяг найпросвітленіших сфер буття, є Тарас Шевченко.

Провідний науковий співробітник Дніпропетровського художнього музею Володимир Кулічіхін розповів про Шевченка як цікаву сторінку в історії образотворчого мистецтва. Гості та учасники зустрічі дізналися (як виявилося, про це мало кому відомо), що в Дніпропетровському музеї є одна оригінальна робота Шевченка-художника. Мистецтвознавець нагадав, що Тарас Шевченко – майстер офорту та майстер портрету, також вважався гравером на рівні Рембрандта. Володимир Володимирович запросив усіх відвідати виставку художника Жежеля, присвячену ювілею Кобзаря, яка проходить зараз в Дніпропетровському художньому музеї.

Дніпропетровський письменник Семен Заславський розповів про особисті відчуття поезії Тараса Шевченка: «Для мене велика таїна – геній Шевченка. Осип Мандельштам, перебуваючи на засланні, сказав своїй дружині, що ніхто в світі так не виразив суті поезії, як Тарас Шевченко, і навів приклад його вірша «Думи мої, думи мої…». Відчуваю, що Кобзар жив у XIX столітті, але його поетика – це XX, XXI, і XXII століття…, якщо людство буде існувати». Семен Абрамович зачитав аудиторії власний російськомовний переклад «Заповіту».

Завершилися читання емоційно вибуховою літературно-музичною кантатою за поемою Івана Драча «Смерть Шевченка» у виконанні артистично щедро обдарованих студентів. На їхню думку, цей твір дуже актуально й тонко передає феномен Тараса Шевченка.

«Цього року Україна відзначає епохальну дату, і ми пишаємося, що присутні в цьому історичному моменті», – вважають усі учасники творчої зустрічі.

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету