Національна історіографія поповнилася ґрунтовним дослідженням

У Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара презентували монографію дослідниці кафедри російської історії Наталі Романець «Репресивна політика радянської влади в українському селі (1925-1939)».

На презентації творчого доробку молодого науковця було присутнє широке коло зацікавлених колег – студентів, аспірантів та викладачів історичного факультету ДНУ.

Наталя Радимирівна Романець – відомий у професійному середовищі науковець, у тому числі, й за межами України, вона нині є здобувачем наукового докторського ступеня на кафедрі російської історії Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. «З Наталею Радиславівною ми співпрацюємо вже протягом двох десятиліть, починаючи ще з її студентських років, – розповідає науковий редактор монографії, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри російської історії, проректор ДНУ Валентин Васильович Іваненко. – Зокрема, мені пригадується перша наукова праця Наталі Романець – брошура1993 року, написана за підсумками перших кроків роботи з архівом Служби безпеки України у Дніпропетровській області (це стало можливим завдяки договору про співпрацю ДНУ і СБУ та створенню Центру з вивчення документів новітньої історії України). Відтоді й розпочалася наша активна співпраця з пані Наталею, коли вона як аспірантка кафедри представила свіжий погляд на проблему взаємовідносин радянської влади й українського селянства під час підготовки та здійснення суцільної колективізації. А вже з 1995 року Наталя Радимирівна поступово перейшла у новий ракурс свого наукового інтересу, що, зокрема, знайшло своє відображення й у презентованій нині монографії, яка є частиною підготовки докторського дисертаційного дослідження авторки», – розповідає Валентин Васильович.

Ось як говорить про це сама Наталя Романець: «Починаючи з дослідження суцільної колективізації та селянського опору, я поступово вийшла, власне, на репресивний аспект. Тому що досліджувати тему великого перелому і сталінської колективізації аграрного сектору без аналізу репресивних заходів, які реалізовувалися владою щодо селянства, на мою думку, просто неможливо».

Відтак, як і в низці попередніх праць пані Наталі, у нинішній книзі чітко простежується еволюція аграрного курсу радянської влади протягом 20-30-х рр. ХХ ст. Треба зазначити, що саме репресивна складова політичного режиму тих років була однією із найбільш табуйованих тем у радянській історіографії. «І хоча за роки незалежності України був проведений ґрунтовний аналіз наявного історіографічного дискурсу з цієї теми, проте спеціальної праці з акцентом якраз на репресивну політику влади щодо українського села у такому широкому хронологічному плані в національній історіографії ще не було», – наголошує науковий керівник В.Іваненко.

У розвідці Наталі Романець вдалося, спираючись на багатий фактичний матеріал (а саме величезний масив раніше опублікованих матеріалів, а також маловідомих й часом зовсім невідомих документальних джерел з центральних і місцевих архівів Служби безпеки України), послідовно реконструювати трагічні події тих років, а також аргументовано представити їх сучасне тлумачення. Цікаво, що під час підготовки монографії, за зізнанням самої авторки, у неї іноді виникали певні труднощі в опрацюванні згаданих архівних матеріалів. «Справа в тому, що деякі з них зараз, на жаль, знаходяться у неналежному стані. Якщо ж говорити про архіви СБУ, то певна частина документів, що була розсекречена за доби президентства В.Ющенка, сьогодні знову є закритою, окрім того, відносно неї було запроваджено більш складну процедуру використання. А от що мене особливо вразило, це те, що у наших обласних архівах нерідко можна було знайти факти, які повністю перевертали уявлення про ту чи іншу репресивну операцію й, відповідно, про її наслідки», – розповідає дослідниця.

Так, на основі зібраних свідчень у монографії було комплексно проаналізовано репресивну політику радянської влади в українському селі 1925-1939 років. А саме: чітко визначено категорії осіб, яких сьогодні можна вважати жертвами масових репресій; виділено етапи, механізми і способи втілення каральних та репресивних рішень; окреслено роль і взаємодію різних ланок влади при розгортанні масового терору супроти українського селянства й партійних працівників аграрної галузі за часів непу, суцільної колективізації, Голодомору, постголодоморної доби та часу «Великого терору»; об’єктивно висвітлено демографічні, морально-психологічні наслідки репресій, їхній вплив на соціально-економічну ситуацію в аграрному секторі тих років.

Загалом, як стверджують колеги-науковці, у монографії «Репресивна політика радянської влади в українському селі (1925-1939)» Наталі Романець вдалося системно розкрити загальну динаміку й специфіку репресивного супроводу владної політики тих часів. Фахівці переконані: таке змістовне дослідження масових антиселянських каральних акцій і репресій дозволить не лише глибше осмислити масштаби більшовицького терору відносно селянства як найчисленнішої верстви тодішнього українського суспільства, але й усвідомити особливості сталінського тоталітарного режиму загалом. «Ця робота дає відповідь на дуже серйозне і болюче для всіх українців питання: яку соціальну ціну заплатило українське селянство за побудову й подальшу «модернізацію» сталінським режимом соціалістичного суспільства», – зазначає Валентин Васильович Іваненко. І підкреслює: представлена праця – це гідний продукт української національної історіографії, який неодмінно збудить велику зацікавленість науковців та широких кіл української громадськості.

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету