«Бригантини долі Олеся Гончара»

Про те, що герої творів Олеся Гончара є втіленням духовності, говорили у Дніпропетровському національному університеті під час традиційних читань з нагоди 97-ої річниці з дня народження видатного випускника університету, знаного майстра слова, патріарха української культури Олеся Гончара.

В урочисто прикрашеній іменній аудиторії № 909 кафедри української літератури в головному корпусі університету зібралися студенти, викладачі, письменники, представники культурної громадськості міста. На захід запросили племінницю Олеся Гончара Тетяну Онопрієнко. Організатори заходу – викладачі та студенти кафедри української літератури ДНУ запропонували для науково-публіцистичного осмислення постаті нашого земляка цікавий ракурс – тему дитинства, виховання особистості в національно-духовних координатах.

«Бригантини долі Олеся Гончара» – таку метафоричну назву мала зустріч. Перед уявою присутніх постали сторінки життя й творчості митця, який ставився до своєї місії володіння словом надзвичайно відповідально. У виконанні другокурсників українського відділення факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства прозвучали уривки з роману «Твоя Зоря» та «Щоденників» письменника, які порушують проблему формування юної особистості. Великий гуманіст і знавець дитячих душ писав: «Людина – це більше, ніж сума атомів та молекул, відповідно скомпонованих, навіть мінеральну воду не можуть штучно відтворити, а що казати про створіння духовне, яке несе в собі неосягненний світ?..» Студенти інтерпретували в танку дитячий світ героїв повісті «Бригантина» та виконали «Дитячий гімн» з репертуару Тіни Кароль.

«Кожного разу на традиційних Гончарівських читаннях ми обираємо нову грань творчості Олеся Гончара, бо вважаємо, що він на сьогодні ще не прочитаний і не осмислений до кінця, – відзначає завідувач кафедри української літератури, професор Наталя Олійник. – Сьогодні ми хотіли показати Олеся Гончара як романтика в глибинному розумінні цього слова, письменника, якого все життя турбувала доля маленької особистості. Повість «Бригантина» має безпосереднє відношення до нашого Придніпровського регіону: у Солонянському районі була, очевидно, і зараз є, школа для неповнолітніх правопорушників, де формувались драматичні людські долі. Коли Олесь Гончар писав свою «Бригантину» у далекому 1973 році, ймовірно, він там був, тому що один з героїв повісті має прізвище Тритузний – це начальник цієї школи по режиму. Ми завжди чекаємо багато від цього дня. І очевидно, поки будуть викладачі, студенти та університет, 3 квітня – день народження Олеся Гончара, чиє ім’я носить наш університет, – буде для нас завжди особливий».

Художню майстерність Олеся Гончара у відтворенні дитячої теми схарактеризувала професор кафедри української літератури Нінель Заверталюк. «Бригантина в творчості Олеся Гончара – і в повісті «Бригантина», і підтекстах інших творів, – на мій погляд, це передусім, символ свободи. В душі Олеся Гончара, який працював в умовах тоталітарної держави, теж завжди жило це прагнення до волі, – переконана Нінель Іванівна. – У своїх післявоєнних творах «Прапороносці», «Людина і зброя», «Циклон», і в наступних романах «Тронка», «Твоя зоря», «Берег любові» він утверджував найголовніше через образи своїх героїв, з новою силою піднімав тему волі людини. У повісті «Бригантина» герой Порфир Кульбака – неврівноважений, суперечливий, доброта і жорстокість, відвертість, щирість і здатність до обдурювання, зумовлені його становищем напівсироти, несприйняття браконьєрства, перебування у режимному інтернаті для правопорушників. Він шукає, передусім, волі у природі, у рідному степу, у плавнях, Дніпровських очеретах. Його втечі – це виклик тим, хто нищить не лише природу, а й волю людини. Мотив поняття духовності як свободи Олесь Гончар пов’язував з пробудженням в людині відчуття бригантинства. Мотив відкритості океану – це безмежжя пульсуючої матерії і одночасно вираження філософії буття, відчуття незвіданої таїни».

Гості переглянули уривок з відомого художнього фільму «Полоса нескошенных диких трав» за мотивами повісті «Бригантина», в якому кінематографісти намагаються по-гончарівськи мудро осмислити психологію дитячої особистості.

Своїми спогадами про патріарха української літератури поділилися відомі дніпропетровські письменники Леся Степовичка та Володимир Луценко. Зустрічі з Майстром стали для них справжньою школою людської гідності та творчої майстерності.

Студенти-філологи та викладачі традиційно вшанували пам’ять Олеся Гончара покладанням квітів до бронзового погруддя на фронтоні другого корпусу ДНУ. Організатори свята побажали кожному, хто був присутній на Гончарівських читаннях, знайти бригантину своєї долі.

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету