Слово про вчителя

Пішов із життя Олександр Григорович Хмельников – талановитий педагог, організатор, колишній проректор з адміністративно-господарчої роботи Дніпропетровського національного університету.

Сумна подія сталася напередодні святкування Пасхи Христової, 30 квітня 2016 року. А народився Олександр Григорович у важкі воєнні роки – 22 лютого 1944 року. Все життя Олександра Григоровича – боротьба. Між старими і новими порядками. Будучи людиною свого часу, він займався громадською роботою в лавах комсомолу. Іншого виходу в країні з однопартійною системою просто не було. Але розглядав Олександр Григорович цю організацію виключно як спосіб об'єднати молодь для вирішення нагальних проблем. Мало хто знає, але Олександр Хмельников – один із тих людей, які доклали зусиль до розбудови Дніпропетровського університету. Ми наведемо маловідомі факти життя Олександра Григоровича, про які буде цікаво дізнатися як його учням, так і колегам. Ця історія, мабуть, останній урок, який може дати Олександр Хмельников.

Для початку надамо слово ректору ДНУ ім. О. Гончара Миколі Вікторовичу Полякову: «Це велика втрата для всього колективу і для мене особисто. Помер мій друг. Для нього історія університету – історія його життя », – каже Микола Вікторович.

Всі, хто особисто знав Олександра Григоровича, звертали увагу на специфіку його вимови, що залишилася з часів проживання у Кіровоградській області. Саме там, в селі Вершино-Кам'янка, і народився майбутній проректор ДНУ. Згідно з переписом 2001 року, в селі проживало 1238 чоловік. Хто б міг подумати, що людина, якій, здавалося б, була приготована доля звичайного сільського жителя, стане Особистістю в такому мегаполісі, як Дніпропетровськ.

Перші роки життя майбутнього проректора стандартні для 40-50-х років – голодне повоєнне дитинство і юність. Та пристрасть до науки спонукала молодого Олександра Хмельникова до переїзду в Дніпропетровськ. Він вступає на механіко-математичний факультет місцевого університету.

Проте однією наукою Олександр Григорович не обмежувався. У складі будівельних загонів він їздив піднімати цілину в Кустанайську область Казахстану, а також зводив будинки в Тюмені. Тоді ж він набув досвіду педагога і організатора. Для казахів влаштовувалися концерти, читалися лекції. Студентську пору Олександр Григорович згадував з особливою теплотою. Вже тоді він готувався пов'язати своє життя з альма-матер. Правда, після другого курсу Хмельников був змушений перервати навчання – його призвали в армію і три роки він прослужив у танкових військах.

Уже після повернення Олександр Григорович зайнявся громадською діяльністю. Сусід по кімнаті в гуртожитку порекомендував його на посаду завідувача сектору комсомолу. Першим його завданням стало наведення порядку з буфетами в гуртожитках. Хмельникову вдалося домогтися того, що годувати студентів стали на порядок краще. Зокрема, студенти тепер могли купувати не лише холодні закуски, а й гарячу їжу. Учні запам'ятали роботу молодого організатора, і Олександра Григоровича обрали секретарем університетського комітету комсомолу.

Як згадували сучасники Хмельникова, зокрема нині покійний доктор фізико-математичних наук Олександр Ахметшин, Олександр Григорович був авторитетним керівником. При цьому лояльним, ні на кого не підвищував голос, але вмів організувати справу.

Після закінчення ВНЗ Олександр Григорович залишився працювати в університеті. 1970-ті – особлива віха в історії Дніпропетровського університету. Той час називають епохою В. Моссаковського. Володимир Іванович був призначений на посаду ректора в 1964-му і займав її протягом двадцяти двох років. Він мав безліч регалій. Зокрема, В. Моссаковський нагороджений зіркою Героя Соцпраці, входив в список Почесних громадян Дніпропетровська, обирався депутатом Верховної Ради. Фактично при ньому і був розбудований університет в тому вигляді, в якому він є зараз. До Володимира Моссаковського ДДУ складався з кількох розкиданих по місту корпусів. При ньому ж почалося масштабне будівництво, що перетворило провінційний навчальний заклад в один із кращих університетів країни з потужними науковим потенціалом та матеріально-технічною базою. Олександр Хмельников був у числі тих, на чиїх плечах безпосередньо лежали завдання з будівництва цих об'єктів. Зокрема, багато зусиль він доклав, аби був побудований перший корпус університету, а лабораторії були оснащені сучасним обладнанням.

Улюбленим дітищем Олександра Григоровича був шаховий клуб. Його створили на базі Палацу студентів, і він був одним із найпотужніших в нашій країні. Конкуренцію йому могли скласти хіба що шахові клуби Харкова чи Львова. Довгі роки О.Хмельников був почесним головою клубу.

Паралельно з математичною освітою Олександр Григорович заочно закінчив історичний факультет. Давня пристрасть до історичної літератури дала про себе знати. І після того, як він склав із себе повноваження проректора, більше десяти років був заступником декана істфаку.

Окремо варто згадати про характер Олександра Хмельникова. Незважаючи на те, що він народився в сільській глибинці та досягнув посади проректора одного з найбільших вищих навчальних закладів країни, завжди залишався відкритим для спілкування. Студенти запам'ятали його неперевершений гумор, з багатьма учнями він підтримував тісний контакт і після закінчення ними навчального закладу. Завжди цікавився їхніми турботами. Допомагав у вирішенні побутових труднощів не тільки порадою, а й справою.

З дружиною Людмилою Хмельников прожив душа в душу 47 років. Вона, також як Олександр Григорович, – відомий в місті педагог. Зараз Людмила Хмельникова працює в Дніпропетровській медичній академії. Олександр Григорович виховав сина Артема та доньку Тетяну, успіхам яких завжди радів. Зараз Артем Хмельников – людина відома не тільки в Дніпропетровську, а й у межах всієї України. Він – керівник фракції в міській раді. Тетяна ж обрала благородну професію лікаря-офтальмолога.

З 2003 року Олександр Григорович був викладачем кафедри всесвітньої історії ДНУ, останні роки життя провів на пенсії. При цьому, не втрачаючи контактів зі своїми колегами та учнями, він відвідував рідну кафедру.

Секрет життєвого успіху від Олександра Хмельнікова простий – робота, робота і ще раз робота. І перш за все, над самим собою. Крім того, потрібно поважати людей, з якими стикаєшся у житті, бути чуйним до їхніх проблем.

Останні роки життя Олександр Хмельников багато хворів, але вдячні учні не забували його і часто відвідували. І ось 30 квітня його серце перестало битися. Ховали одного з творців сучасного Дніпропетровського університету 2 травня. Попрощатися з Учителем прийшли десятки людей – рідні та близькі, керівництво міста, університету, прості викладачі та учні. Поховали Олександра Хмельникова на Краснопільському кладовищі Дніпропетровська.

Андрій Нікітін,
журналіст,
учень О. Г Хмельникова