Своє останнє слово у війні він уже сказав…

У Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара пройшла церемонія вшанування пам’яті випускника фізичного факультету Вадима Ричкова, загиблого у ході бойових дій на Сході України.

Біля пам’ятного знаку на честь загиблих воїнів АТО, відкритому в головному корпусі, зібралися численні співробітники, викладачі і студенти, аби згадати сміливого і мужнього вихованця, який за покликом свого серця в час першого загострення ситуації пішов захищати Вітчизну. Тоді, у березні 2014 року, 39-річний чоловік, добровільно мобілізувавшись до лав армії, потрапив у 25-ту окрему повітряно-десантну бригаду. Отримав звання старшого лейтенанта і був призначений командиром взводу зв’язку. На жаль, земний і військовий шлях Вадима закінчився 17 серпня того ж року. Військовослужбовець загинув, потрапивши під обстріл з БМ-21 «Град» під час пошуково-ударних дій поблизу Жданівки на Донеччині. 14 листопада 2014 року, згідно з Указом Президента України «За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни» був посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Крім того, Вадим Ричков посмертно отримав звання капітана та був нагороджений пам'ятним знаком «За воїнську доблесть».

«На жаль, ми живемо у час, коли неспокій, загибель захисників Вітчизни, страждання мирного населення стали ось уже три роки є для нас постійним викликом. Нас постійно випробовують на міцність. На Сході України досі не вщухає вогонь. На спробу знищення нашої державності наш університет сьогодні разом з усією Україною відповідає мужністю і відданістю своїх випускників, викладачів та співробітників, – звернувся до університетської громади ректор Микола Поляков. – У цей непростий час Дніпровський національний університет демонструє монолітну й консолідовану позицію. Патріотичний підйом в студентському середовищі та різні прояви волонтерської допомоги на всіх, без винятку, кафедрах згуртовують наш колектив. На превеликий жаль, наш університетський пантеон війни налічує вже десять імен Героїв. Серед них – і Вадим Ричков, випускник фізичного факультету 1997 року, пам'ять якого ми сьогодні вшановуємо. Своє молоде життя Вадим героїчно віддав за свободу і незалежність рідної землі. Та героєм по праву можна назвати не лише Вадима, але й його дружину Тетяну – народного депутата України, учасника бойових дій, відому волонтерку. Ми низько вклоняємося силі духу цього подружжя! Запевняю, що найвищу пам’ятну нагороду нашого університету (медаль «За вірну службу ДНУ») ми вже дуже скоро передамо Тетяні та, звичайно ж, запросимо зустрітися із нашими студентами. Адже подвиг Вадима обов’язково має бути збережений в історичній пам’яті нашого народу. Маємо пам’ятати, що ми з вами перебуваємо на мирній території, і наш мир оберігають такі солдати, як Вадим, нерідко ціною власного життя. Тож від усього серця подякуймо сьогодні героям за їхню беззастережну відданість Україні, котру вони, як колись і ветерани Другої світової війни, захищали до останньої краплі крові», – сказав на урочистій церемонії Микола Вікторович.

Говорив про це на зустрічі й декан сучасного факультету фізики, електроніки та комп’ютерних систем Дмитро Свинаренко. «Дуже прикро, що ми з вами знову збираємося біля меморіалу з таких сумних приводів. І особливо сумно, що відбувається це в дні величного травневого свята – Перемоги у Другій світовій війні… Мабуть, після завершення тієї війни наші діди і прадіди сподівалися, що то була остання війна, що воєн більше ніхто не допустить. Але, як бачимо, й у нашому ХХІ столітті вони продовжуються… В 2014 році війна знову прийшла на українські землі. І знову, як і тоді у 1941-му, наші студенти, викладачі, співробітники і випускники стали на захист нашої держави і нашої незалежності. Саме одним із тих, хто першим пішов добровольцем на фронт, був і Вадим Володимирович Ричков. За словами однополчан, Вадим одразу виявив себе освіченою й досвідченою людиною. Тому дуже скоро обійняв посаду начальника відділу зв’язку, цілодобово і професійно забезпечував зв'язок для всього підрозділу... Мені надзвичайно тяжко говорити зараз про це, бо я кажу про хлопця одного зі мною покоління, бо майже одночасно навчалися в університеті. Особливо сумно й образливо є те, що зараз гинуть найкращі, що такі хлопці мають іти захищати і гинути, замість того, щоб плідно працювати на благо нашої рідної неньки. От і наш Вадим своє останнє слово в цій війні уже сказав. Будемо сподіватися, що не марно», – висловив надію Дмитро Миколайович.

Про те, як по-різному приходили в АТО на початку війни бійці, розповів присутнім учасник бойових дій (офіцер 40-го окремого мотопіхотного батальону), завідувач кафедри фізичного виховання та спорту ДНУ, професор Володимир Саричев. Він підкреслив: «Потрібно пам’ятати, що певна стабілізація конфліктної ситуації, яку ми маємо нині, стала можливою завдяки життям наших Героїв. Хотілося б тільки, щоб кров, яку вони пролили, стала для нас не лише дорогою ціною, яку заплатимо за нашу перемогу. А також тим суспільним скріплювачем, який об’єднає нас в єдине ціле, щоб ми у разі потреби завжди могли встати і захистити нашу родючу і квітучу землю».

Представники молодого покоління студентства ДНУ також подякували усім полеглим за мир і свободу України бійцям. Зокрема, зі вшанувальним словом виступив голова ради студентів факультету Ян Фролов, а студент історичного факультету Олександр Лисенко прочитав власний вірш-присвяту «Пам'ять».