Часе, замри й озирнися в минуле

У День пам’яті та примирення в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара пройшов мітинг-реквієм біля меморіалу з викарбуваними прізвищами 160 студентів, аспірантів і викладачів університету, що загинули в 1941-1945 роках. Університетська громада вшанувала подвиг українського народу в Другій світовій війні, його визначний внесок у перемогу Антигітлерівської коаліції над нацизмом, висловила повагу ветеранам, їхній мужності і звитязі, вклонилася пам’яті загиблих воїнів.

Активними учасниками заходу були студенти різних факультетів. Під час урочистостей лунали фронтові поезії випускника університету, видатного письменника, фронтовика Олеся Гончара, якому цьогоріч виповнюється 100 років.

«Сьогодні разом з усім світом ми відзначаємо День пам’яті та примирення. 73 роки минуло відтоді, як прозвучало величне слово Перемога, – відзначив проректор з науково-педагогічної роботи у сфері гуманітарної освіти та виховання молоді Валентин Іваненко. – День пам’яті та примирення – це спроба людства запобігти наступним гігантським планетарним катастрофам – таким, якою була Друга світова війна. Кожний прожитий людством рік віддаляє нас від тих подій, але пам'ять серця лишається незмінною. Наш університет гідно і мужньо воював на фронтах Другої світової. Сотні студентів, викладачів і співробітників пішли захищати Вітчизну, 160 з них загинули на фронті. Повернувшись додому, наші ветерани стали до мирного життя, відновлювали країну, розбудували економіку і науку. Ми пам’ятаємо це покоління педагогів, згадуємо з великою вдячністю за те, що були справжніми людьми, завжди були сповнені оптимізму й безмежної віри в рушійну силу людських можливостей, мали надзвичайно високі особисті й професійні якості.

Новітні часи випробовують нас на вірність обов’язку, на громадянську небайдужість, спонукають писати нашу історію по гарячих і дуже болючих слідах. На сході України триває й забирає людські життя гібридна війна. Віддали свої для найшвидшого та найочікуванішого її закінчення й вихованці університету. Чимало наших студентів, випускників, молодих науковців і сьогодні несуть варту на фронтовому кордоні країни, відклавши на потім свою професійну й наукову кар’єру, своє навчання. Як і 73 роки тому квітнуть сади, оживає природа, і всі ми плекаємо надію на мир, прогрес, порозуміння. Нинішнє покоління особисто відчуває свій кровний зв'язок з поколінням переможців й велику вдячність батькам, дідам та прадідам за героїчний приклад подолання воєнного лихоліття».

До слова запросили захисника сучасної України, учасника АТО, завідувача кафедри фізичного виховання та спорту ДНУ, професора Володимира Саричева: «Мене часто запитують, коли це скінчиться? Щиро кажучи, не знаю. Ми стабілізували лінію зіткнення, в окопах знаходяться досвідчені бійці, яких побоюються наші вороги, є нова техніка і зброя, зручна форма, але немає відчуття, що це скоро закінчиться. Що ми можемо протиставити такому розвитку подій? Мені здається, що головний наш резерв – єдність, почуття особистої гордості, повага до нашої країни. Це та сила, що примусила Олеся Гончара у своєму щоденникові напередодні смерті записати: «Дякую Богові, що я українець». Непереборна сила, щирий патріотизм, не політичні декларації, не театральний популізм, а той патріотизм, який примушує наших бійців піднімати над опорними пунктами державний прапор. Це неправильно з військової точки зору, бо є гарним орієнтиром для противника. Але наші хлопці все одно підіймають його. Ці почуття можуть значно підняти наш потенціал. Я це відчув, коли Патріарх Філарет вручав мені нагороду: на медалі написано: «За жертовність і любов до України». Це наша сила, наш резерв, і з цим ми переможемо».

До учасників зібрання звернулися голова ради ветеранів ДНУ Ігор Іщенко, ветеран Другої світової війни Таїсія Костіна. «Сьогодні на обліку ветеранської організації ДНУ шестеро безпосередніх учасників бойових дій Другої світової війни. Ось їхні імена: Веніамін Євгенович Давідсон, Микола Григорович Єрмакович, Таїсія Іванівна Костіна, Володимир Степанович Ваняшин, Михайло Олексійович Павлюсюк, Єгор Максимович Сабко, – зазначив Ігор Іщенко. – Звісно, вони дуже літні люди, й не всі можуть бути присутніми на нашому заході, але ми запросили їхніх рідних, щоб вони розповіли своїм батькам про всі деталі сьогоднішньої події, передали слова вдячності від нас: ми їх завжди пам’ятали й поважали. Адже, не будучи учасниками тих подій, ясно розуміємо й відчуваємо, що таке війна. Шановні присутні, будь-яка негативна подія має пам’ятатися як можна довше для того, щоб запобігти подібним катастрофам. Як голова ради ветеранів університету, звертаюсь до молоді. Проявляйте активність, відстоюйте власну позицію, не бійтеся йти в політику, взаємодіяти з діючою владою, брати участь у різних проектах, пропонувати інновації. Чим більше у нас буде громадських організацій, створених за ініціативи знизу, а не за вказівками зверху, тим краще для країни. Ми завжди пам’ятаємо, що ветерани дали нам шанс, яким ми зобов’язані скористатися».

Глибоко зворушили присутніх пісні у виконанні вокальної студії «Мрія» Палацу студентів ДНУ. Студенти, викладачі й співробітники університету вшанували героїв Другої світової війни покладанням квітів до меморіалів, які знаходяться на території університету.

Інформаційно-аналітичне агентство
ДНУ ім. О.Гончара
тел.: 374-98-20
www.dnu.dp.ua