Інгаляційні отруєння: застереження фахівців ДНУ

У відповідь на випадки масових отруєнь школярів інгаляційним шляхом протягом останнього місяця фахівці факультету медичних технологій діагностики та реабілітації проаналізували ймовірність отруєння різними газоподібними сполуками, які є складовими повітря і не ідентифікуються при встановленні причин отруєння. Також фахівці звертають увагу на основні поради з першої домедичної допомоги. Коментарі надані деканом факультету медичних технологій діагностики та реабілітації доктором медичних наук, професором Мариною Щербиніною та кандидатом медичних наук, доцентом Павлом Полушкіним.

«Нагадаємо, 8 травня в Черкасах в одній із шкіл відбулося масове отруєння учнів. У лікарні міста було доставлено близько 60 осіб. 11 дітей перебувало в реанімації. Причина отруєння не встановлена, – говорить Марина Щербиніна. – Згодом в одній із харківських шкіл діти також отруїлися невідомою речовиною. 15 осіб направили в дитячу клінічну лікарню міста. Причину отруєння не змогли встановити. У Новомосковську Дніпропетровської області біля школи №3, де 21 травня діти масово стали втрачати свідомість на шкільній лінійці, виявили ємності з невідомим газом. Балони знайшли в кущах на шкільному дворі. У той день 36 школярів шпиталізували з підозрою на отруєння, причина якого не встановлена».

«Ми систематизували основні ймовірні речовини, отруєння якими могло призвести до вищезазначених наслідків, – розповів Павло Полушкін. – Сьогодні одним із найпоширеніших видів отруєнь є гостре інгаляційне отруєння газами, парами, аерозолями. Перша допомога в таких випадках надається відповідно до того, який, власне, газ, пар чи аерозоль спричинив отруєння. З урахуванням вищезазначеного, найімовірнішою у випадках отруєнь дітей, на нашу думку, була комбінована дія метану та вуглекислого газу. Метан і вуглекислий газ не мають запаху. При великій кількості цих газів у повітрі спочатку з’являється відчуття нестачі кисню, внаслідок чого в потерпілого розвивається кисневе голодування. При дії метану відчувається загальна слабкість, задуха, головний біль, може настати втрата свідомості. Отруєння вуглекислим газом характеризується відчуттям духоти, стисканням у грудях, серцебиттям, головним болем, загальною слабкістю. При найтяжчому отруєнні відзначається нудота, шум у вухах, запаморочення, непритомність, іноді судоми, зупинка дихання. Перша допомога полягає у переміщенні потерпілого із забрудненої атмосфери. Штучне дихання варто робити лише при його розладі. Необхідно вжити заходів проти переохолодження. Оксигенотерапія. Аналептики. Антидоту немає. Транспортування робити тільки в лежачому стані».

Також фахівці факультету медичних технологій діагностики та реабілітації надають інформацію про інші інгаляційні отруєння, які можуть статися, й можливі заходи першої допомоги.

Отруєння окисом вуглецю. Окис вуглецю потрапляє до організму із вдихуваним повітрям. У легенях відбувається активне та стійке сполучення з гемоглобіном крові, що викликає втрату його здатності з'єднуватися з киснем, а отже – різке кисневе голодування організму (у першу чергу, головного мозку). Розвиток отруєння в залежності від концентрації СО і часу перебування в отруєній атмосфері протікає так: спочатку у потерпілих виникають сльозотеча, кашель, запаморочення, шум у вухах, загальна слабкість, наступає глибокий сон або втрата свідомості, судоми, витікання слини. Якщо не вжити заходів – настає смерть від розладу діяльності дихального центру. При великій наявності в атмосфері окису вуглецю потерпілий миттєво втрачає свідомість і дуже швидко настає смерть. Потерпілого необхідно негайно винести із забрудненого повітряного середовища. Потім покласти, розстебнути одяг, який стискає подих, зігріти. При розладі або зупинці подиху необхідно зробити штучне дихання. Якщо є можливість, потерпілому, незалежно від його стану, необхідно дихати високопроцентною кисневою сумішшю або чистим киснем, що прискорює виділення окису вуглецю з організму. Після покращення стану потерпілого, навіть якщо він може самостійно рухатися, його необхідно транспортувати на носилках або іншим засобом до лікувальної установи. Основний антидот – хромосмон внутрішньовенно 20 мл.

Отруєння окисами азоту. Окиси азоту потрапляють в організм людини через дихальні шляхи. З'єднуючись з вологою, яка знаходиться в повітроносних шляхах, вони утворюють азотну та азотисту кислоти, які подразнюють та обпікають тканини легень, а також, з'єднуючись з гемоглобіном крові, знижують здатність останньої переносити кисень до тканин. При гострому отруєнні окисами азоту розрізняють п'ять періодів. Під час першого періоду – початкових явищ – виникає подразнення органів дихання (кашель), головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість або, навпаки, збудження та судоми. Триває протягом 2-3 годин. Період уявного благополуччя характеризується різким поліпшенням загального стану потерпілого. Триває протягом 3-6 годин. Період зростання набряку легенів: різкий біль у грудях, задуха, кашель, синюшність обличчя. Період завершеного набряку легенів – обличчя потерпілого стає землисто-сірим, клекотливе дихання з виділенням пінисто-кров'яної мокроти, пульс до 130 ударів за хвилину. Останній період – поступового відновлення і поліпшення стану потерпілого.

При вдиханні повітря з великою кількістю окису азоту можуть миттєво настати судоми, зупинка дихання і смерть від задухи внаслідок спазму голосової щілини або в результаті паралічу дихального центру. Потерпілого необхідно швидко винести із забрудненого повітряного середовища. На свіжому струмені повітря отруєному потрібно створити максимальний спокій, попередньо зняти верхній одяг, в якому можуть затриматися окиси азоту, застосувати заходи з охолодження тіла. Штучне дихання необхідно проводити тільки при зупинці природного дихання і з великою обережністю, без здавлювання грудної клітини і без застосування апаратів, які працюють за принципом вдування та відсмоктування повітря. Оксигенотерапія. Аналептики. Антидоту немає. Транспортують потерпілого навіть при задовільному його стані тільки лежачи.

Отруєння сірчаним газом. Сірчаний газ потрапляє до організму з вдиханням повітря. Подразнює слизові оболонки дихальних шляхів та очей. З'єднуючись із наявною в дихальних шляхах вологою, газ утворює сірчану і сірчисту кислоти, які подразливо діють і викликають спазми голосової щілини. Виникає задуха, блювота з кров'ю, втрата свідомості і розвиток набряку легень, що може призвести до смертельного наслідку. Перша допомога полягає у транспортуванні із забрудненої атмосфери, звільненні від стиснутого одягу, забезпеченні максимального спокою, зігріванні. Оксигенотерапія. Аналептики. Антидоту немає. Штучне дихання робити у разі крайньої потреби, не здавлюючи грудну клітину. Транспортування відбувається тільки в лежачому стані, незалежно від важкості отруєння.

Отруєння сірководневим газом. Основна його дія полягає в початковому короткочасному збудженні нервової системи і наступному її пригніченні, яке може призвести до паралічу дихального центру. Характерними ознаками отруєння є слабкість, сльозотеча, головний біль, запаморочення, непритомність, іноді синюшність шкіри, судоми. Перша допомога така ж, як при отруєнні сірчаним газом, але штучне дихання можна робити активно, без остраху спричинити шкоду легеневим тканинам, бо запалювальні явища виникають у легенях не відразу, а через певний час. Оксигенотерапія. Аналептики. Антидоту немає.

Отруєння парами ртуті. Характеризується слабкістю, головним болем, металевим присмаком у роті, почервонінням та набряком ясен, появою темної смуги на зубах (сульфід ртуті), лихоманкою, токсичним набряком легень, адинамією, тремтінням, запамороченням, дисфагією, судомами литок, запамороченням, парезами, паралічем, енцефало-мієло-невритом. Перша допомога полягає у виведенні із забрудненої атмосфери, наданні спокою, застосуванні ліків: унітіолу, дикаптолу, сукцимеру, тетацину кальцію та ін. Оксигенотерапія. Аналептики.

Для обробки вогнища застосовуються хлорвмісні засоби.

Отруєння парами хлору. При низьких концентраціях спостерігається печіння, різі, сухий важкий кашель, біль у грудях, збудження (пригніченість). При високій концентрації – короткий судомний вдих з криком, втрата свідомості, синюшність обличчя, пульс нитеподібний, набряк легень. Допомога полягає у віддаленні із забрудненої атмосфери, спокої, теплі, оксигенотерапії, застосуванні ліків: хлористий кальцій 10% внутрішньовенно, еуфілін.

Марина Щербиніна, професор, д-р. мед. наук,
Павло Полушкін, доцент, канд. мед. наук
Фото: З електронних ЗМІ під час отруєння в Харкові