«Творчість – доленосне коло з перемішуванням смислу загальнолюдського»

10 вересня на факультеті систем і засобів масової комунікації Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара відкрили іменну аудиторію професора Володимира Буряка.

Володимир Дмитрович Буряк був першим очільником факультативу з журналістики, який був організований на початку 1970-х рр. на філологічному факультеті ДДУ. «На мою думку, саме на нашому факультеті Володимир Буряк зміг об’єднати всі свої начала – поетичне, журналістське, наукове, педагогічне і щедре – людське», – згадує декан факультету, професор Володимир Демченко.

Про професора, журналіста, письменника, викладача, щирого друга і талановитого колегу говорили гості, які завітали на відкриття аудиторії. Юрій Буряк, поет і видавець, захопливо розповідав про непересічну жагу до творчості і різносторонню обдарованість старшого брата: «Володимир був яскравим, талановитим письменником. Він міг би претендувати на найкращі європейські премії. Він був талановитий у всьому – міг грати на музичних інструментах, наприклад, брав гармошку в руки й грав! Володимир був мудрою особистістю, сповненою любов’ю до людей». Для експозиції іменної аудиторії Юрій Буряк подарував присвячену братові книгу «Не мёртвое море» і авторський переклад Петра Могили «Книга душі, йменована Злото».

Колежанка зі студентських років, відома письменниця Леся Степовичка розповіла студентам про скромне життя Володимира Буряка й «освятила» аудиторію його улюбленою піснею «Ой, у лузі зелененькім». Також вона передала на факультет фото зі свого архіву, які прикрасять аудиторію. Спогадами про учителя і колегу поділився Валерій Дрешпак, доктор наук з державного управління, який раніше очолював обласне радіо. Він згадував Володимира Дмитровича як талановитого радіожурналіста, якому до снаги були найскладніші художньо-публіцистичні жанри.

Колеги й учні зібрали усі видання художніх творів, виданих під псевдонімом В. Селіванов: «Молода трава», «Трикнижжя», «Любов завжди», «Голосарій», «UNIVERSUM», «Етнобузок», «Над островами». В планах університетської громади – видання невідомих широкому загалу рукописів, які зберігає син Володимира Буряка. Декан факультету систем та засобів масової комунікації Володимир Демченко зауважив: «У цій аудиторії відчувається зв'язок поколінь, неперервний процес передання безцінних скарбів знань. Володимир Дмитрович був учителем від Бога, повернувши суть навчання до його істинних начал. Такий собі мудрий Сократ, який дбайливо плекає таланти інших, щедро віддаючи їм все, що знає і вміє сам. Задовго до доленосних наказів міністерства він заходив у абсолютно російськомовну аудиторію й заворожував її змістом і формою неповторної україномовної образної, поетичної, артистичної лекції. Студенти між собою ці лекції називали «бурякознавством», а послухати їх збігалися і циніки, і скептики».

Зв'язок між поколіннями творчих людей тримають дефініції з Бурякового «Глосарію»: про вічність, про геніальність, про творчість, про творця. «В поета серце рветься втричі голосніше», – чується голос Учителя і лекція з «бурякознавства» триває.

Інформаційно-аналітичне агентство
ДНУ імені Олеся Гончара
presa.dnu@gmail.com