«Павло Загребельний – диво української літератури»

Під такою назвою на факультеті української й іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ пройшли літературні читання, присвячені 94-й річниці від дня народження видатного митця, класика української літератури Павла Архиповича Загребельного.

Щорічні Загребельнівські читання в ДНУ традиційно організовують студенти і викладачі кафедри літератури, яка вже стала своєрідним центром із вивчення творчості цього видатного письменника й випускника нашого університету. Адже впродовж багатьох років у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара на всеукраїнських конференціях, подібних літературних читаннях, в дипломних чи курсових роботах студентів триває процес всебічного наукового осмислення творчості Павла Архиповича.

Так і цього року розгадати диво особистості і таланту незабутнього Майстра в іменній аудиторії зібралися численні студенти, викладачі та поціновувачі його творчості. До студентського загалу приєдналася і декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ, доктор філологічних наук Ірина Попова та голова Дніпропетровської організації Національної спілки письменників України Володимир Луценко.

Відкриваючи святкове зібрання, голова дніпровської письменницької організації Володимир Луценко наголосив, що Дніпропетровщина ніколи не була літературною провінцією, адже саме тут визрівали таланти світового масштабу: «Зокрема, можемо назвати величні імена Валер’яна Підмогильного, Олеся Гончара, Павла Загребельного. Сьогодні ж Дніпропетровська організація Спілки письменників – одна із найпотужніших в Україні: вона налічує 62 члени, багато з яких є лауреатами різноманітних премій. Крім того, багато сучасних київських письменників так само вийшли із нашого осередку», – розповів Володимир Антонович. Звертаючись до творчості Павла Архиповича Загребельного, Володимир Луценко зізнався, що його читацькі взаємини із прозою Майстра склалися не відразу. «Свого часу, навчаючись на філфаці, нам доводилося вивчати романи Павла Загребельного, писані на виробничі теми. Однак вони не здавалися мені надто глибокими, я особливо їх не сприймав. І ось з’являється низка історичних романів Павла Архиповича... «Диво», «Євпраксія» та інші збурили мою душу, а сам П. Загребельний зачарував як справжній науковець – дослідник історії. До речі, його історичні романи надзвичайно важливі і нині, коли на сході України точиться війна з російськими загарбниками. Вони зміцнюють наш дух, пробуджують національну свідомість і пам'ять», – відзначив у своєму виступі Володимир Луценко.

Нове й старе в національному характері, ставлення до минулого, спадкоємність поколінь – ці та інші думки, які висловлював Павло Загребельний у своєму житті та творчості про Україну, народ, літературу, мову, культуру, духовність і, справді, є актуальними в наш час. Адже його останні романи великою мірою були публіцистикою, яка напружено намагалася дістатися свідомості сучасної людини: «Павлу Загребельному вдавалося залишитися цікавим для читачів, навіть тоді, коли письменник як явище в українському суспільстві уже втрачав своє значення морального авторитету. Він був своєрідним Дон Кіхотом, який навіть в останніх творах прагнув докричатися до суспільства – тоді, коли письменників майже ніхто не слухав», – зійшлися на думці присутні.

Власне, розмірковувати про велич й концептуальність людського та письменницького «Я» П. Загребельного присутнім допомагала яскрава художня програма заходу. Майстерно підібрані творчою групою вірші й публіцистичні матеріали переконливо змалювали своєрідність авторської філософії життя. Так, під час читань у виконанні студентів-філологів українського відділення Лілії Калініної, Анастасії Мірошниченко та Христини Рогачової пролунали поезії, присвячені митцю: «Що бачив він за обрієм життя?», «Є планета Павла Загребельного», «Світлій пам’яті П.Загребельного». Студенти романо-германського відділення Артур Мартіросян та Владислав Согутовський представили до уваги глядачів інсценування уявної зустрічі-діалогу письменника із сучасним студентом. А підсумковим акордом читань стала прониклива пісня «Вишнева Україна» у виконанні студенток Віоли Доніної, Дарини Овечко та Владислави Гури.

Вибір цієї пісні – зовсім не випадковий, адже Павло Архипович у своїх споминах про Дніпро, в якому він розпочав свою мистецьку діяльність, не раз називав його «містом вишневих обріїв». Звертався у своїх згадках він і до нашого університету – розповіла присутнім декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства ДНУ, професор Ірина Попова. «Нам дуже приємно, що літературне свято, присвячене непересічній особистості Павла Загребельного, вже стало традиційним на нашому факультеті. Щоразу нас переповнюють особливі почуття, коли ми збираємося в цій чудовій іменній аудиторії Павла Загребельного. Це знана і улюблена кімната, яка з такою великою любов’ю і теплотою облаштовувалася руками викладачів та студентів кафедри української літератури. На жаль, сам Павло Архипович у ній не був. Але тут побувала його дружина Елла – вірна подруга життя, яку він, до речі, зустрів саме під час навчання на нашому факультеті. Тоді Елла Михайлівна передала безцінні експонати, які засвідчують багатогранне життя її чоловіка. У свою чергу, ректор Микола Поляков нагородив Еллу Михайлівну найвищою відзнакою нашого університету – медаллю «За вірну службу ДНУ». Позаяк і Павло Загребельний, і його родина завжди залишалися вірними тому університету, де здобули вищу філологічну освіту, завдяки якій своїми творами прославив не лише себе як особистість, а й нашу державу у світі. Нам – майбутнім поколінням філологів і читачів – належатиме й далі досліджувати творчість Павла Архиповича Загребельного – письменника світового рівня, Майстра, що творив справжнє духовне Диво», – підкреслила Ірина Степанівна.

Це схвильоване слово декана факультету професора Ірини Попової нікого не залишило байдужим в аудиторії. Неповторна, емоційно насичена духовна аура об’єднала всіх, хто долучився до прочитання самобутньої прози славетного митця. Й на згадку про неї учасники читань традиційно зробили фото.

Інформаційно-аналітичне агентство
ДНУ ім. О.Гончара