Академік Володимир Моссаковський – приклад вірності науці та альма-матер

У Національному центрі аерокосмічної освіти молоді України імені О.М. Макарова відбувся круглий стіл з нагоди 100-річчя з дня народження почесного ректора ДНУ, академіка, видатного вченого-механіка, талановитого педагога, блискучого організатора вищої школи В.І. Моссаковського.

Проходив захід з ініціативи ректора ДНУ Миколи Полякова у рамках XXI Міжнародної молодіжної науково-практичної конференції «Людина і Космос», присвяченої Міжнародному дню польоту людини в космос.

На зустріч зі вшанування пам’яті Володимира Івановича зібралися, насамперед, ті, кому свого часу пощастило працювати разом чи вчитися у цієї великої людини. Усі вони, не зважаючи на різні посади, в цей день теплими словами вдячності згадували свого вчителя та колегу, розповідали про найяскравіші епізоди із власного досвіду спілкування із ним. Зазначимо, що ці уславлені вихованці В. Моссаковського – видатні академіки, вчені у галузі механіки та прикладної математики – сьогодні передають своїм учням його натхненне ставлення до науки і спільної справи. «Слова, оцінки, настанови Володимира Моссаковського назавжди запам’ятаються тим, хто хоча б раз із ним спілкувався. Без сумніву, нам усім неабияк поталанило бути поряд із цією яскравою, непересічною особистістю – прекрасною людиною, талановитим організатором і ректором, вірним громадянином», – відзначають учасники зустрічі.

Дивовижний спеціаліст, учений-механік із беззаперечним міжнародним авторитетом, В.І. Моссаковський, окрім всього, був багатогатогранною творчою і культурною особистістю. «Блискучий енциклопедист, він увесь час займався самоосвітою: глибоко знав історію, володів багатьма іноземними мовами і був закоханий у літературу. А ще дуже любив класичну музику й сам грав на фортепіано (особливо полюбляв Ф. Шопена), активно займався шахами і волейболом, цікавився цирковим мистецтвом (умів жонглювати). Завжди енергійний, він був великим ентузіастом: мав активну життєву позицію й жагу до пізнання всього нового», – пригадує зять Володимира Івановича, завідувач відділу Інституту технічної механіки Національної академії наук та Державного космічного агентства України, доктор технічних наук, професор Володимир Пошивалов.

«Як викладач Моссаковський заохочував нестандартні речі: на лекціях та іспитах постійно пропонував оригінальні задачі. Вирішення цих цікавих практичних завдань у подальшому давало нам глибокі предметні знання, – говорить ректор ДНУ, член-кореспондент НАНУ, заслужений діяч науки і техніки України, доктор фізико-математичних наук, професор Микола Поляков. – Узагалі, до його занять студенти добре готувалися і намагалися не пропускати. А як було страшно іти на екзамен – він нависав над нами як Дамоклів меч. І хоча Володимир Іванович особисто радив додаткову літературу й дозволяв нею користуватися, здати у нього іспит навіть на «4» було надзвичайним успіхом. По суті, цей іспит автоматично ставав для нас справжньою рекомендацією до подальшої роботи». Усі колишні студенти, які зібралися на круглому столі пам’яті свого вчителя, одноголосно підтверджують: викладав він суворо, але доступно, і зовсім не терпів безладу. Проте ця його вимогливість органічно поєднувалася з доброзичливістю – зі старанними студентами він щиро ділився своїми знаннями і мудрими порадами.

Ретельний і надзвичайно вимогливий, чесний і прямолінійний, В. Моссаковський водночас був інтелігентним і делікатним керівником, який цінував колег за конкретні справи. Таким був і сам – виключно Людиною справи. А справою його життя, без перебільшення, були улюблена наука (математика) та рідний університет. Сьогодні, з відстані десятиліть, і досі важко переоцінити внесок професора Моссаковського у справу розбудови й становлення нашого унікального класичного університету. Адже за 22 роки його ректорства (1964-1986) істотно зріс якісний рівень науково-викладацького складу та матеріально-технічної бази Дніпровського державного університету. А його новаторські, надсучасні ідеї на кілька десятиріч уперед визначили пріоритетні напрями розвитку альма-матер, вивівши її у флагмани вітчизняних освітянських та наукових установ. «Володимир Іванович прагнув не просто іти «в ногу з часом», а значно випереджаючи його», – зізнаються колеги. Наприклад, у 60-ті роки, коли про впровадження в навчальний процес обчислювальної техніки ще не думали навіть у міністерствах, у нашому університеті він уже запровадив обов’язкове вивчення основ програмування, доклав особистих зусиль для створення потужного міжвузівського центру обслуговування наукових досліджень. «По суті, як далекоглядний фахівець він передбачив майбутній розвиток обчислювальних спеціальностей. І ми пишаємося тим, що саме на базі нашого університету вже тоді готували програмістів для всього нашого міста та й країни загалом, тоді як більшість інших закладів були просто нездатні на це», – відзначають сучасники.

«Обіймаючи посаду завідувача кафедри, а потім декана і ректора, Володимир Іванович завжди виявляв себе як ефективного керівника, – підтверджує представник КБ «Південне» випускник фізтеху ДНУ, заслужений діяч науки і техніки України, доктор технічних наук, професор Віктор Перлик. – Принциповий і відповідальний, він завжди виявляв пильну увагу до всіх університетських справ, тож за його правління було доволі мало порушень. Ні в кого навіть думки не було підвести чи обманути Моссаковського, адже бути і працювати поряд із ним було неабияк відповідально. Повірте, у нашому КБ «Південне» й донині залишається дуже багато людей, які знають, люблять і поважають Володимира Івановича».

Перейняти уроки мудрого управління й продовжити всі ті добрі справи, які заклав В. Моссаковський, визначив своїм професійним завданням нинішній ректор університету Микола Поляков. «З 80-х років мені довелося багато і тісно працювати з Володимиром Івановичем. Тоді я захоплювався його стилем роботи: для мене він став неперевершеним взірцем талановитого спілкування з колегами, студентами та аспірантами. Вважаю, що всім, що я знаю і нині вмію робити як ректор, я зобов’язаний саме його мудрому керуванню. Однак, хочеться вірити, що наш почесний ректор і сьогодні з нами, зі своїм університетським колективом. А отже, наш святий обов’язок – продовжувати його справи, примножувати славу університету», – підсумовує Микола Вікторович.

Додамо, що учасники пам’ятної зустрічі також переглянули документальний фільм, створений творчою групою ІАА «УНІ-прес» ДНУ за сприяння сім’ї Володимира Моссаковського. Можливо, у ньому кожен гдядач побачив для себе щось нове і значуще про свого неординарного колегу.

Ще більше дізнатися про В. Моссаковського як людину, що так багато знала і ніколи не переставала вдосконалюватися, освітянська громада може й через книжкові видання нашого університету. Наразі до початку Міжнародної науково-технічної конференції «Актуальні проблеми механіки суцільного середовища і міцності конструкцій», приуроченої до 100- річчя від дня народження академіка Моссаковського, в ДНУ готується ще одне ювілейне видання. До слова, опублікувати особисті спогади про свого учителя пообіцяв на заході й Микола Поляков. І такого щирого визнання своїх наступників Володимир Іванович Моссаковський по праву заслужив – власним прикладом вірності науці та альма-матер.

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету