Яків Пантелеймонович Вергун

Яків Пантелеймонович Вергун народився 2 травня 1913 року у селі Саївка П’ятихатського району Дніпропетровської області в родині селянина. 1928 року закінчив школу зі срібною медаллю.

У 1930 року вступив до Дніпропетровського державного університету (нині – Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара), проте навчання не закінчив, оскільки тяжко захворів батько.

1934 року Я.П. Вергун – у Дніпропетровському інституті соціалістичного виховання. Працював учителем хімії та біології, завучем, а з 1939 року його призначено директором Курилівської середньої школи Петриківського району Дніпропетровської області.

У лавах Червоної армії перебував з 1939 року. Учасник походу Червоної армії в Західну Білорусь та Західну Україну. З 1940 року – член ВКП(б)/КПРС.

Із червня 1941 року – на фронтах Другої світової війни. Був механіком-водієм танка. Під час війни брав участь в обороні Москви, Сталінграда, а потім у Курській битві.

1942 року закінчив Харківське танкове училище й був направлений на Сталінградський танковий завод випробувальником танків.

У серпні 1943 року, заступник начальника штабу 181 танкової бригади 18 танкового корпусу 5 гвардійської танкової армії Воронезького фронту, капітан Я.П. Вергун отримав завдання на чолі особливого загону провести розвідку в глибокому тилу ворога: скориставшись раптовістю, знищити ворожий гарнізон у місті Золочів (Харківська область) та утримувати його до підходу основних сил корпусу, потім вийти в район міста Полтава, збираючи відомості про противника в цьому районі, і рухатися в західному напрямку.

У ніч на 6 серпня 1943 року на чолі групи із чотирьох танків Яків Пантелеймонович Вергун увірвався в місто Золочів. Загін Я.П. Вергуна знищив 170 автомашин, 16 тягачів, 8 цистерн із пальним, 3 самохідні і 2 важкі гармати, підбив 4 та захопив 2 танки, знищив близько 220 німецько-фашистських загарбників. Під час бою Я.П. Вергун проникнув у ворожий штаб та знищив гранатами генерала і 8 офіцерів. В одному з боїв, коли його танк підбили, продовжував воювати на захопленому ворожому танкові.

Після звільнення міста Полтава, діючи в авангарді корпусу, в умовах бездоріжжя на чолі посиленої групи у найкоротший термін вийшов до річки Дніпро й у ніч на 29 вересня 1943 року разом із діями 37 армії Степового фронту форсував річку в районі села Мишурин Ріг (Верхньодніпровський район Дніпропетровської області). Брав участь у боях з утримання та розширення плацдарму, у визволенні міста П’ятихатки та міста Кривий Ріг.

21 лютого 1944 року за розвідувальні бої під Кривим Рогом Я.П. Вергуна нагороджено орденом Червоної Зірки.

Наказом Президії Верховної Ради УРСР від 22 лютого 1944 рок за мужність, відвагу та героїзм, проявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, капітанові Якову Пантелеймоновичу Вергуну було присвоєно звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна та медалі «Золота Зірка» (№3592).

Надалі брав участь у Кіровоградській, Корсунь-Шевченківській та Умансько-Ботошанській наступальних операціях, у визвольних операціях Румунії, Болгарії, Угорщини.

1944 року закінчив Вищі академічні курси при Військовій академії бронетанкових та механізованих військ. Війну закінчив начальником розвідки 18 танкового корпусу ІІІ Українського фронту.

Наказом командувача бронетанковими військами 3-го Українського фронту за №060/Н від 29.05.1945 р. Я.П.Вергун отримав орден Олександра Невського.

24 червня 1945 року брав участь у Параді Перемоги. Після війни продовжував службу в Радянській армії.

1948 р. майор Я.П. Вергун закінчив службу в лавах Червоної армії. Після війни Герой Радянського Союзу повертається до педагогічної діяльності. Понад десять років очолював П’ятихатський районний відділ народної освіти.

1954 року закінчив хіміко-біологічний факультет Криворізького педагогічного інституту.

У 1960–1961 роках очолює педагогічний колектив школи-інтернату № 4 міста Кривий Ріг. Після повернення в П’ятихатки Я.П. Вергун працював директором восьмирічки.

Помер Я.П. Вергун 30 серпня 1985 року. Поховано Героя Радянського Союзу на Сурсько-Литовському кладовищі міста Дніпро.

Яків Пантелеймонович є почесним громадянином міст Золочів, П’ятихатки й села Саївка. Він нагороджений орденом Леніна (1944), Олександра Невського (1944), двома орденами Вітчизняної війни І ступеня (1942, 1944), орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985), двома орденами Червоної Зірки (1944), медалями. Окрім фронтових нагород, має орден «Знак Пошани» та «Відмінник народної освіти УРСР» (1960-ті рр.).

У селі Улянівка Царичанського району Дніпропетровської області на будівлі школи, у якій до війни Я.П. Вергун працював на посаді директора, установлено меморіальну дошку.

Тетяна Кедич, доцент кафедри української літератури
факультету української й іноземної
філології та мистецтвознавства
(із книги «Ми пам’ятаємо! Університет звитяжний»)