Святкування 150-ї річниці від дня народження І.Я. Франка

"Вогонь в одежі слова..."

У духовному житті Дніпропетровського національного університету відбулася нова яскрава подія, учасниками якої стали студенти і викладачі університету та письменники міста.

З ініціативи факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства і Центру гуманітарних проблем освіти ДНУ у літературній вітальні, яка нещодавно відкрилась у науковій бібліотеці імені Олеся Гончара, пройшли читання, присвячені 150-й річниці від дня народження великого українського письменника - поета, прозаїка, драматурга, автора понад п'яти тисяч літературних творів, талановитого перекладача світової літератури, багатогранного вченого - теоретика, історика, фольклориста, етнографа, громадсько-політичного діяча, митця світового рівня Івана Яковича Франка.

Велетень духу, він досяг таких висот художньої майстерності, яких сягає доробок Данте, Шекспіра, Гете, Байрона, Пушкіна, Міцкевича, Шевченка. Гасло "Возвеличу отих рабів німих і на сторожі коло них поставлю слово" стало програмою дій Великого Каменяра у суспільно-політичних умовах кінця ХІХ - початку ХХ ст. Це шевченкове "слово" у Івана Яковича стало "вогнем в одежі слова". Володіючи надлюдською силою таланту і працьовитості, він мав право заявити: "Я син народу, що вгору йде...", стверджувати у своєму поетичному зверненні до народу в поемі "Мойсей": "твоїм будущим душу я тривожу...". Максим Рильський писав: "Труд автора поетичного "Мойсея" подібний був до трудів автора "Мойсея" скульптурного. Палкий і невтомний Франко нагадував палкого і невтомного Мікеланджело". Усім своїм життям митець подав гідний подиву, захоплення й наслідування зразок любові і відданості своєму народові, Україні, справі консолідації нації.

Саме на цих аспектах титанічної діяльності видатного українського поета наголосив, відкриваючи Франківські читання, проректор з науково-педагогічної роботи у сфері гуманітарної освіти та виховання молоді, професор Валентин Іваненко:

- Вражають масштаби інтересів, творчих шукань, ідейно-естетичних відкриттів великого українця. Його творчий доробок міг би скласти 100 томів. За експертними оцінками фахівців-літературознавців вже видані 50 томів становлять лише половину його творів. Тобто попереду ще велика пошукова і дослідницька робота і видання неопублікованих праць.

Глибоко символічно і закономірно, що в центрі уваги Франка не тільки український народ, характер і доля різних поколінь та літературних традицій України, а також історія і доля людства, переклади творчості найвидатніших митців світової літератури. Невипадково, що крім української, Іван Франко писав також польською, німецькою, іншими мовами.

Про глибинні джерела та масштаби своєї творчості чи не найкраще сказав сам Іван Франко: "Як син українського селянина, вигодуваний чорним селянським хлібом, працею твердих селянських рук, почуваю обов'язок панщиною свого життя, відробити ті шеляги, які видала селянська рука на те, щоб я міг видряпатись на висоту, де видно світло, де пахне воля, де існують вселюдські ідеалії. Віра в силу, право, красу людини та нації й зумовила віру в щасливу історичну долю народу."

Молодь, як найбільш чутлива і професійно підготовлена частина будь-якого суспільства, розуміла і підтримувала Франка, на долю якого випало стільки страждань, що вистачило б на багатьох, якщо вважати, що горе і щастя властиві людському життю. Саме українська молодь влаштувала у 1881 році святкування його 25-літнього письменницького ювілею. Ця молодь всупереч тим, кому не сподобались наведені слова з відомої статті "Дещо про себе самого", зробила все можливе й неможливе, аби влаштувати цей ювілей і показати всім, що вона повністю солідаризується з його, Івана Франка, ідеями, бо вважає його єдиним з усіх тодішніх українських письменників спадкоємцем Тараса Шевченка, а збірку "З вершин і низин" не називала інакше, як другим "Кобзарем".

І нині у прекрасній залі оновленої бібліотеки основну аудиторію складала теж молодь, молодь XXI століття. Саме них, молодих, фахівці кафедри української літератури, поети, студенти-філологи підготували літературні читання, у яких спробували бодай креслити окремі грані духу і самобутнього таланту велетня нової української літератури Івана Франка.

З вітальними словами до учасників звернулися голова Спілки письменників Дніпропетровщини Леся Степовичка та заступник начальника управління освіти і науки Дніпропетровська Віктор Горячев. Завідувачка кафедри української літератури доцент Наталя Олійник у своєму виступі зосередила увагу на актуальності творів Івана Франка, на досягненнях і перспективах розвитку франкознавства. Про основні віхи напруженого творчого життя письменника, колосальну суспільно-громадську діяльність, про Івана Яковича як людину й особистість, сповнену свідомого обов'язку збагачувати і примножувати духовні і культурні надбання рідного народу, для якого, як наголошував письменник, "...варто працювати...і ніяка праця не піде намарне", говорила далі доцент кафедри української літератури ДНУ Надія Мисливець.

Художня частина урочистостей була представлена літературно-музичною композицією на слова Івана Франка, підготовленою студентами факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства. Прозвучали поезії зі збірок "З вершин і низин", "Зів'яле листя", поеми "Мойсей", уривки з автобіографії письменника "Дещо про себе самого".

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету