#Українська історична контрпропаганда

Шановні колеги і студенти Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара!

Історичний факультет започинає рубрику «Українська історична контрпропаганда». У серії наступних матеріалів розвінчуватимуться історичні міфи Росії про Україну.

До Вашої уваги перша публікація від декана історичного факультету, доктора історичних наук професора Сергія Івановича Світленка.

Сучасна кривава війна Російської Федерації проти України – це не тільки навала буками, градами, літаками й танками, майже двома сотнями тисяч загарбників. Це безцеремонне вторгнення у свідомість своїх і наших громадян з метою їх дезінформації та дезорієнтації, поширення російської міфотворчості. Рішуче протистояння російським історичним міфам є важливим завданням на злобу дня.

Міф 1. Сучасна Україна – штучний політичний продукт імпровізацій більшовицького вождя В. Леніна

Вести мову так – не пам’ятати цілі пласти русько-української історії. Нібито ніколи не було великої східноєвропейської держави Русь зі столицею в Києві, ядро якої утворилося на південноруських, або українських землях, де проживали поляни, деревляни, сіверяни, а поруч з ними уличі й тиверці, білі хорвати та дуліби (а це терени сучасних наддніпрянських та західноукраїнських земель). Руська держава утворилася в 882 р., тобто тоді, коли Москва ще не наклюнулася (нагадаю, заснована в 1147 р.). Цікаво, що саме за часів Русі став використовуватися й знак київських князів – Тризуб, який відродився як державний символ у ході Української революції 1917– 1921 рр. Вести мову в річищі московської міфотворчості – не знати, що після Русі розвинулась її спадкоємниця – Галицько-Волинська держава, яка в ХІІ–ХІV ст. об’єднала галицькі та волинські землі, затим і Київ та підтримала процес русько-українського державотворення. До речі, саме за часів Галицько-Волинської держави зародився ще один символ – руський, золотий лев у синьому полі. Ці кольори знову постали в ході «Весни народів» – європейської демократичної революції 1848 р., коли українці Королівства Галичини й Володимирії підняли у Львові свій синьо-жовтий національний прапор. А як не згадати козацьку державу Богдана Хмельницького, створену під час Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст., що об’єднала велику територію в межах Брацлавського, Київського та Подільського воєводств. Варто пам’ятати соборницькі прагнення не тільки Богдана Хмельницького, а й інших українських гетьманів-державників – Івана Виговського, Петра Дорошенка, Івана Мазепи, які прагнули утвердити cвою булаву на лівому та правому берегах Дніпра. Характерно, що Гетьманська Україна мала історичний зв’язок з Вольностями Війська Запорозького низового, де набули поступу традиції свободи, демократичних та самоврядних засад. Прикметно, що творці російського міфу не хочуть згадувати й утворення незалежної УНР у січні 1918 р., засновану в межах 9 українських губерній. То до чого ж тут кремлівський диктатор В. Ленін, який пішов на утворення спочатку альтернативної радянської УНР у Харкові, що затим прийняла назву Української СРР/Української РСР у складі СРСР, як союзної республіки з формальними державними атрибутами. Отже, сучасна незалежна Україна, відроджена в 1991 р. внаслідок розпаду СРСР, має понад тисячолітню державно-політичну традицію.

Декан історичного факультету
професор Сергій Світленко