Мітинг-реквієм до Дня пам’яті та примирення

8 травня у Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара пройшов традиційний мітинг-реквієм до Дня пам’яті та примирення. Біля Меморіалу загиблим студентам і викладачам університету в роки Другої світової війни зібралася небайдужа університетська громада, аби вшанувати пам’ять полеглих.

Керівництво університету, викладачі і студенти урочисто поклали квіти до меморіальної стели, вшановуючи памʼять усіх загиблих борців із нацизмом. Серед полеглих у страшні роки воєнного лихоліття Другої світової більше 160 – випускники, студенти та співробітники нашого Дніпровського університету, чиї імена золотими літерами тепер викарбувані на меморіалі.

– У ці травневі дні Україна разом з Європою відзначає Перемогу у Другій світовій війні, в пошані та скорботі схиляючи голову за всіма загиблими у боротьбі з фашизмом, – зазначив на урочистостях ректор Сергій Оковитий. – На жаль, День памʼяті та примирення ми вдруге зустрічаємо в умовах повномасштабної російської агресії проти нашої країни. Сьогодні страшне слово «війна» для кожного набуло конкретного сенсу, і тому сама думка, що рашистський тоталітарний режим прагне привласнити нашу спільну з усім світом Перемогу – неприйнятна. Ціною надзвичайних втрат упродовж 1939–1945 років український народ виборов право на життя. Тоді загинуло понад вісім мільйонів українців та представників інших народів, які проживали на території України. Сьогодні ж, у XXI столітті, знехтувавши системою колективної світової безпеки, ворожий сусід розв’язав нову війну на континенті. Європейському гаслу «Ніколи знову!» вони протиставили антигуманний «Можем павтарить».

Та як і раніше, українські захисники і захисниці мужньо встали на оборону державного суверенітету, рідної землі, свого народу. Уже девʼять років триває це надлюдське випробування. Нині нам важко достеменно визначити масштаби втрат, а ще важче змиритися з тим, що хтось вирішив знищувати молодих, розумних, амбітних українців, яких ми разом з їхніми батьками ростили і готували до довгого щасливого життя.

Так, на нашому меморіалі, відкритому від початку війни з росією в 2014 році, було десятеро випускників, які загинули на Сході України. Сьогодні нам відомо ще про вісьмох студентів, аспірантів, викладачів та випускників, загиблих після 24 лютого 2022 року. Й, на жаль, цей сумний «мартиролог» не остаточний, – наголосив на церемонії Сергій Іванович.

Із промовою про значний внесок України у перемогу над нацизмом та союзниками Німеччини на меморіальній церемонії далі виступив голова ради ветеранів ДНУ завідувач кафедри міжнародних відносин Ігор Іщенко. Не оминули і надзвичайних втрат нашої країни внаслідок Другої світової. Поіменно згадали викладачів та представників різних служб університету, які воювали на фронтах, визволяючи нашу землю у грізні 1940-і роки.

– У всі часи української історії патріотизм допомагав у боротьбі з ворогом. Не стало виключенням й сьогодення… На жаль, із нами вже немає тих людей, що були живими свідками подій 80-річної давнини. Колись у Дніпровському національному університеті була доволі потужна ветеранська організація. І хоча їх немає серед нас, ми зберігаємо пам’ять про них, про їхній подвиг в ім’я народу. Й спадкоємність у нас зберігається. Події останніх 9 років яскраво свідчать про активну життєву позицію нової генерації університетської молоді та викладачів, які добровільно пішли на фронт. Пам’ятаємо тих, хто загинув, починаючи з 2014 року, і чекаємо з Перемогою тих, хто воює зараз! – наголосив Ігор Васильович.

Зокрема, про уроки історії на пам’ятному заході говорили представники історичного факультету. Для всіх присутніх вони підготували фахову доповідь «Чи має росія право привласнювати собі перемогу в Другій світовій війні?», де розглядалася історична міфотворчість росії, що стала фактично основою державної ідеології, політики та гуманітарної освіти. Зокрема, культ побєдобєсія, який фактично досяг релігійного характеру, адже має своїх жреців, свої ритуали, свою паству... В його основі – міф про виключну роль росії у перемозі над німецьким нацизмом у Другій світовій війні.

– Всі ми є свідками того, як для виправдання своєї безпричинної агресії проти України ватажки кремлівського кримінального угруповання використовують історичні наративи. Проте будь-яка неупереджена людина вже давно розуміє, що ці наративи є набором міфів, покликаних звеличувати росію, росіян та їх правителів за рахунок усіх інших народів і спільнот. Така міфотворчість потрібна кремлівським старцям, аби мати гарантований вплив на свідомість підданих в умовах безкінечних економічних і соціальних потрясінь. Бо якщо росія не має підстав пишатися сьогоденням, вона починає пишатися вигаданим минулим...

Проте 8 травня ми, як і вся Європа, відзначаємо День пам’яті і примирення − пам’яті про війну, яка закінчилася 78 років тому, і примирення з тими, хто усвідомив свої злочини і покаявся. З теперішніми релігійними фанатиками ніякого примирення бути не може, аж поки вони не усвідомлять глибину свого морального падіння. А це передбачає щиру відмову від історичної міфотворчості. З міфотворчою ідеологією росії буде покінчено після Перемоги України. Переможена і контрольована світовою демократією росія вже приречена за нашим прикладом пройти процедури декомунізації, а також деімперіалізації та демілітаризації, – сказав в.о. декана історичного факультету Дмитро Архірейський.

Активними учасниками заходу стали і студенти різних факультетів. Так, студенти-учасники творчих колективів Палацу студентів ДНУ та факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства підготували для університетської спільноти тематичне театралізоване дійство.

Памʼятаймо тих, хто боровся за Україну тоді! Шануймо тих, хто воює за нашу свободу сьогодні!

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету