Сумуємо…

В університетській родині сталася ще одна непоправна втрата – в боях за Україну загинув випускник історичного факультету Олександр Мельник. Спеціалізувався за кафедрою всесвітньої історії і досліджував історію танкових військ у роки Другої світової війни.

Олександр «Лютий» став 40-м у нашому Небесному Війську Захисників України – полеглих вихованців і співробітників Alma mater.

Молодий дніпровський історик під час повномасштабного вторгнення рф у нашу державу доєднався до лав ЗСУ. Був командиром стрілецького взводу, а потім роти у стрілецькому батальйоні 93-ої окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Брав участь у боях за місто Бахмут та околиці, Донецький напрямок. Потім служив психологом у батальйоні. Нещодавно Олександр змінив місце служби і бригаду – став там заступником командира батальйону. І ось надійшла трагічна звістка…

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара згадує Олександра Мельника як людину, яка віртуозно поєднувала творчість, гумор і серйозність. У роки навчання він був активним членом студентського самоврядування, капітаном студентської команди КВК «Наші в місті». Входив до ради студентів гуртожитку №2, де докладав чимало зусиль, аби зробити цей простір безпечнішим та комфортнішим для його мешканців.

Доцентка кафедри всесвітньої історії Валерія Лавренко:

– Будь-які слова не зможуть охарактеризувати точно Саню як друга, колегу, творчу особистість, хлопця, який був одночасно хуліганом і танцівником класичних бальних танців.

Ветеран російсько-української війни – аспірант історичного факультету Павло Сєдов:

– Талановитий у всьому, що робив: організація Дня першокурсника – легко, зіграти на гітарі – будь ласка, написати крутий реп-трек – без питань, зібрати команду КВК – 5 хвилин.

Від народних танців до набитих облич тих, хто посягав на справедливість, людяність та чесність.

У найскладніші моменти студентської юності, молодості.

Для всіх, хто тебе оточував, не було надійнішої людини, яка вчасно підставить своє обʼємне плече та поділиться добром свого неймовірного за розмірами серця.

Ми розділяли горе та радість, сміх та сльози, в прямому сенсі були дні, коли їли «с одной миски – так жить могут только близкие».

Ти той самий світлий промінь у будь-який темний, похмурий день.

Кожного разу, з осені 2022 року, кожне твоє повідомлення: «Все добре, братику, ти як?» незважаючи на те, що ти знаходився в справжньому пеклі, вчергове доводило, що навіть страшна, несправедлива війна не змогла зламати тебе, твій безкрайній оптимізм та Людяність.

11 років я називав тебе своїм Другом.

І називатиму завжди.

Дякую за роки дружби.

Дякую за твої звитяги.

Спочивай з миром, Брате.

Однокурсник Олександра – військовослужбовець 13-ої бригади оперативного призначення НГУ «Хартія» Ярослав Таранущенко:

– Саня був хорошим другом і хорошою людиною. Завжди впевнений, завжди лідер, завжди стояв на своєму, відстоював свої принципи.

Завжди надихав інших. Завжди підіймав настрій оточуючим своїм почуттям гумору.

Він був непростою людиною, але Людиною. Живою. Саме тому нікого не залишав байдужим, завжди був у центрі уваги. Мав за честь довгий час називати його своїм другом.

Останні роки ми майже не спілкувались, але я знав, що з ним і де він. Дуже вірив, що ми десь випадково зустрінемось на лінії фронту і радісно позгадуємо веселі студентські часи; на жаль, Доля вирішила інакше.

Честь і повага гідній людині, достойному другу і побратиму. Велика подяка за сміливість і важку службу.

Підняти щити за Героїв.

Спочивай з миром, Саня.

Дякую тобі.

Однокурсник Олександра – військовослужбовець 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила Дмитро Грініченко:

– Ми ніколи не були друзями, хіба що приятелювали, інколи, моментами. Але нас пов’язувало багато приємних спогадів, які ми переживали разом. Хоча і дивилися на події по-різному. Мабуть, в цьому і є весь шарм студентського життя – зустрічати різних людей зі своїми історіями і проживати моменти з ними.

Я ціную моменти, які пов’язували нас. І шаную Сашу, який прожив достойне життя і пішов достойно – захищаючи нашу країну. Пам’ятаємо про нього та десятки тисяч воїнів, які тягнули лямку незважаючи ні на що, але не повернулись. Будемо гідні їхньої пам’яті.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та друзям Олександра Мельника.

Спочивай з миром, Герою…

Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету