У чому ж сьогодні знайдемо користь душі своїй?

У День української писемності та мови у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара пройшов перший етап XІІ Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика.

9 листопада в Україні відзначаємо свято, яке є даниною одному з найцінніших надбань нашого народу – мові. Саме мова є душею нації, її генетичним кодом, основою, на якій формується культурна самобутність. У всьому світі відомо, що державна мова є універсальною формою об'єднання людей в одне ціле, в один народ. Чомусь тільки українці це ще не зовсім збагнули. Та все ж у 1997 році Президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови». В Указі зазначено: «Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора Літописця».

Держава, яка бачить себе в майбутньому суверенною та незалежною, яка взагалі усвідомлює себе як державу, повинна гарантувати своїй національній мові всебічну підтримку, зробити якнайбільше для того, щоб її престиж зростав, щоб вона міцніла й розвивалася. Ліна Костенко наголошує: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу». Тому для кожного свідомого українця 9 листопада – це прекрасна нагода звернутися до витоків роду свого, пригадати історію української писемності, коріння якої сягають далекого минулого.

Зачинатилем українського писемного слова вважають Преподобного Нестора Літописця, найвизначнішою працею якого є літопис «Повість временних літ». Ця памʼятка, складена в Києві на початку XII століття, висвітлює історію держави на широкому тлі світових подій з кінця XI століття до 1113 року. Цей давньоруський літопис є дорогоцінною реліквією історії, науки, літератури та культури.

У Київській Русі вміли цінувати писемне слово, книги вважалися рідкісним скарбом. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. "Повість минулих літ” називає книги "ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. "Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.

«Користь душі своїй» студенти Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара шукали 9 листопада 2011 року, беручи участь у проведенні першого етапу XІІ Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика. Організацію цього етапу конкурсу було доручено Обласному центру історії та розвитку української мови (голова журі конкурсу – декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства, науковий керівник Обласного центру історії та розвитку української мови, професор І.С. Попова; голова оргкомітету – директор Центру, доцент кафедри української мови Н.С. Голікова) .

У конкурсі взяли участь 44 студенти з різних факультетів університету. Протягом двох годин учасники конкурсу виконували завдання, спрямовані на виявлення загального рівня володіння українською мовою.

Переможцями першого етапу XІІ Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика серед студентів Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара стали:

– серед студентів-філологів: І місце – Лаптєєва Юлія Олегівна, II місце – Андрішко Олег Михайлович, III місце – Шабаліна Олена Олександрівна;
– серед студентів інших спеціальностей: І місце – Майстренко Роман Миколайович (факультет суспільних наук та міжнародних відносин), II місце – Біла Анастасія Анатоліївна (факультет міжнародної економіки), III місце – Дорофєєва Ганна Григорівна (хімічний факультет).

Сподіваємося, що з року в рік кількість шанувальників рідного слова, корені якого проросли з найдавніших діалектів праслов’янських племен, рясними пагонами розвинулися в часи Давньоруської держави, зміцнювалися у найдавніших пам’ятках культури Київської Русі, у полемічних творах, у красному письменстві різних часів, неодмінно збільшуватиметься. Отже, зі святом вас, шановні українці!

Т.В. Шевченко, к.ф.н., доцент,
провідний спеціаліст Обласного центру
історії та розвитку української мови.