Віктор Пашник і Олексій Андрюхін – дві творчі планети, мандрівні філософи-співці, об’єднані музикою. І цю музику (білоруську, російську, українську) можна було почути та відчути у Молодіжному творчому клубі «Штрих» у Науковій бібліотеці ДНУ ім. О.Гончара на братерському концерті «Єдність».
Добрі очі, лагідні усмішки, сильні проникливі голоси, заворожуюча магія співу...
Легкий порух руки по струнах бандури – і полилась ніжна мелодія кохання, душевності й тепла.
Бадьорий дзвін гітари – і серце переповнилося радістю, енергією, рішучістю.
Захід повинен був початися о 18:00, але вже за годину до зазначеного часу почали сходитися глядачі, щоб сісти якомога ближче до улюблених виконавців, не пропустити жодного їх слова, усмішки, погляду.
Школярі та студенти різних вузів міста, матусі з дітками, працівники та люди похилого віку – всіх можна було побачити в цей вечір. Глядачі прийшли послухати вже досить відомі (багато хто підспівував бардам) та надзвичайно щирі (а іноді й жартівливі) пісні про кохання, про рідну землю, дружбу, добро, честь і гідність, патріотизм, про сенс життя. Окрім пісень, виконавці багато розповідали про себе: про життя, мандри, творчість, про те, що їх надихає, з якими людьми вони зустрічалися та спілкувалися в дорозі, про свої радощі та переживання. Тож декілька слів безпосередньо про них.
Віктор Пашник – це справжній віртуоз бандури та гітари, має сильний вокал, а також людина, що за декілька років уже стала легендою музичної культури України та країн СНД.
Творча діяльність виконавця триває майже 10 років. Зі своїм першим гуртом він виграв конкурс «Червона Рута». Через певний час гурт розпався, а Пашник став сольним виконавцем. Протягом 9 місяців мандрував із «Караваном сонячних бардів» від станції Чортомлик (Дніпропетровська область) до Владивостока.
Віктор виконує народні (обрядові, колискові, батярські, ліричні), а також авторські пісні.
Олексій Андрюхін – білоруський музикант російського походження, безмежно закоханий в Україну, котрий за декілька останніх років став відомим не тільки на своїй батьківщині, але й далеко за її межами.
Пісні Олексія, крім різноманіття змісту та форми, мають ще якийсь містичний вплив на слухачів. Почувши ту чи іншу його пісню, вже неможливо її забути. Музика, ритм, слова фантастичним чином проникають у свідомість і душу слухачів, живуть там.
Цього вечора в Науковій бібліотеці ДНУ звучали українська, російська та білоруська мови, і було абсолютно не важливо, що іноді не розуміли певних слів. Про що говорилося в пісні – відчували серцем.
Тож з певністю можна сказати, що відбулося справжнє єднання, на перший погляд здається, таких різних, але насправді таких близьких народів та їх культур.
Матеріал підготувала бібліограф НБ ДНУ,
керівник творчого клубу «Штрих»
Оксана Шаровська
