Юрій Артеменко розвивався не лише як український журналіст, а й рухався у напрямку політики. Став громадським діячем, народним депутатом України IV-го та V-го скликань. У 1998-2002 рр. працював в запорізьких газетах «Комсомолець Запоріжжя» та «МИГ». А у 2000 році очолив видавничий дім «Кераміст» (Запоріжжя), обійнявши пост генерального директора. У 2005 році був головою Запорізької обласної державної адміністрації, а у 2010-2011 рр. – обіймав посаду заступника Міністра культури України.
Першою частиною розмови на прес-конференції стала розповідь гостя про шлях в журналістику. «Ще у 8-му чи 9-му класі я захотів бути журналістом. Мені подобалось думати, писати та говорити. І можу сказати, що непогано виходило. Тоді я остаточно обрав свою майбутню професію і не пошкодував».
А чи не шкодують про свій вибір студенти, що стоять на порозі випуску з університету, поцікавився Юрій Анатолійович. І на своє запитання отримав упевнені вигуки «Ні!».
Юрій Артеменко також розповів про захоплення фотографією. Ще юнаком, тільки-но закінчивши школу, він пішов на курси фотожурналістики. А потім, без вищої освіти, маючи величезне бажання та жагу до отримання нового практичного досвіду, двадцятирічний хлопець подався кореспондентом до місцевої газети «Комсомолець Запоріжжя». «Без жодних теоретичних чи практичних знань, маючи нахабність, я прийшов до газети і твердо заявив: я хочу у вас працювати. І мене взяли. А за п’ять років я доріс від простого кореспондента до завідувача відділу», – довірив нам спогади Юрій Анатолійович.
А ще Юрій Артеменко наголосив: «Журналістика – це допомога людям, перш за все. Тому ми повинні завжди залишатися Людьми, не перетинати нікому дорогу задля якихось винагород. Адже успіх проходить, а друзі по цеху залишаються».
Прес-конференція була для студентів не лише інформативною, а ще й супроводжувалася цікавими історіями та жартами Юрія Анатолійовича (у якого дуже вдало виходило викликати усмішки на наших обличчях). Заключним етапом зустрічі стали студентські питання до гостя – досвідченої людини в журналістській практиці. На пораду допитливій студентці, як можливо поєднати материнство та успіх на журналістському поприщі, він відповів не коливаючись: «Якщо ви маєте можливість та бажання найняти няньку, готові до того, що ваша дитина буде вас рідко бачити – підіймайтеся кар’єрними сходами, хоча чоловікові в цьому плані набагато легше. Обирайте для себе той шлях, який ви самі бачите у думках. Ставайте гарними журналістами. Ставайте матерями на благо суспільству. Адже материнство – це теж дуже корисна справа».
Завершив Юрій Артеменко свою промову такими словами: «Хороший журналіст – це не той, хто добре знає, а той, хто добре думає. Тому найголовніша та найцінніша порада вам, студенти, думайте. Багато. Швидко. Проектуйте свої ідеї, пропонуйте свої тези, і все вийде».
Тетяна Мартім’янова,
студентка ФСЗМК
ДНУ імені О.Гончара
