У Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара пройшов вечір пам’яті провідного методиста групи аналізу у сфері гуманітарної освіти та виховання молоді, керівника загальноуніверситетського клубу творчої молоді «Паростки» Валентини Архіреєвої. У рамках заходу відбулася презентація поетичної збірки Валентини Олександрівни «Жінка і весна».
Все, що прозвучало у виконанні постійних і нових учасників клубу «Паростки», а це, в першу чергу, поезії Валентини Архіреєвої, було присвячено вічній і світлій пам’яті цієї яскравої жінки. Виконувалося багато пісень, у тому числі, відбулися презентації власних композицій доньки Валентини Олександрівни, викладача факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Олени Бесараб, яка була організатором та ведучою вечора пам’яті.
Зі спогадами виступили колеги: проректор у сфері гуманітарної освіти та виховання молоді Валентин Іваненко, науковий керівник групи аналізу у сфері гуманітарної освіти та виховання молоді Наталя Олійник, член Спілки журналістів України, співробітник Фонду вчених Валентина Бандур. Валентин Васильович Іваненко слушно зауважив, що Валентина Олександрівна фактично все своє свідоме життя була пов’язана з нашим університетом. «З перших років існування Гуманітарного центру, який був створений в університеті на початку 90-х років, Валентина Олександрівна була в епіцентрі багатогранної роботи цього підрозділу, – сказав Валентин Васильович. – Мені пощастило всі ці роки бути поруч з нею в міру своїх професійних обов’язків. Окрім того, що Валентина Олександрівна була високим професіоналом своєї справи, вона ще й людина глибоко творча. Все, що пов’язано з творчою жилкою в університеті, було так чи інакше пов’язане і з нею. Власне, загальноуніверситетський клуб творчої молоді «Паростки», створений сім років тому, був і ініційований, і створений, і керувався Валентиною Олександрівною. Саме цей клуб став тим майданчиком, який для багатьох студентів і співробітників університету дав можливість чи не вперше представити і розкрити власні поетичні й музичні здібності».
У збірці «Жінка і весна» – частина творчої скарбнички, яку після себе залишила Валентина Олександрівна. На прикладі цієї збірочки Валентин Васильович проілюстрував, що Валентина Олександрівна надзвичайно любила молодь, вірила в неї, допомагала їй. У Валентини Олександрівни завжди можна було отримати розумну, мудру пораду. А ще вона ніколи не дозволяла собі розслаблятися, хандрити, завжди була в гарному тонусі, ніби передаючи свою внутрішню енергетику тим людям, які були навколо неї.
«Валентина Олександрівна поспішала жити, – згадувала професор Наталя Олійник. – Вона не ходила, вона бігала. Вона ще ніде від нас не пішла. Піднімаючись на тринадцятий поверх першого корпусу університету, ми бачимо виставку світлин. Десять загальноуніверситетських фотовиставок провела Валентина Олександрівна: це була її ідея, її бачення, її справа. Творчі люди завжди були в університеті. Але так склалося, що такий клуб, як «Паростки», був створений вперше. Університет великий – і треба було зуміти віднайти і об’єднати творчих студентів з різних факультетів. І зробити так, щоб їм було цікаво разом і щоб хотілося сюди прийти. Мабуть, їх приваблювали у Валентині Олександрівні, найперше, щирість, сердечність, бажання підтримати талант, щоб він розквіт. Ми бачимо, що ті паростки, про які вона так дбала, розквітли буйним цвітом. Валентина Олександрівна буде довго в нашій пам’яті».
Завжди у будь-яку свою діяльність – педагогічну, просвітницьку, виховну, творчу Валентина Олександрівна Архіреєва вкладала свою душу. За це її поважають і люблять. Болісно усвідомлювати, що проведений захід – це вечір пам’яті цієї людини – творця, ідейного натхненника і творчого керівника загальноуніверситетського творчого клубу молоді «Паростки».
Справу Валентини Олександрівни після певних роздумів вирішила продовжити її донька й надійний помічник, режисер клубу «Паростки» Олена Бесараб.
Кожна людина – вагома краплина на рідній землі.
Кожна людина – Бога творіння, дарунок рідні!
Послана небом зі своєю судьбою,
Кожна людина мусить бути собою
І творити добро, щоб світ не змарнів.
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
