У Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара відбулася урочиста церемонія відкриття пам’ятного знаку на честь загиблих в ході бойових дій на Сході України випускників університету. На заході були присутні рідні та друзі загиблих героїв, бойові побратими.
Глибоким сумом і болем відлунюють у серцях студентів, аспірантів, викладачів та співробітників університету трагічні звістки із зони АТО. Вже четверо вихованців ДНУ героїчно загинули, відстоюючи право нашого народу жити у вільній і незалежній Україні. У числі перших великих і резонансних потрясінь була загибель асистента кафедри політології Павла Левчука. Після захисту дисертації разом зі своїми побратимами – десантниками 25-ї бригади він повертався до зони АТО на борту літака ІЛ-76, збитого в ніч з 13 на 14 червня над Луганськом. Пізніше у засідці бойовиків під Шахтарськом загинув випускник механіко-математичного факультету Володимир Градиський. Потім до наших втрат додалася загибель випускників юридичного факультету Олексія Тищика, під час боїв за Донецький аеропорт, і Дениса Гаврюшина, що загинув під Жданівкою.
«За покликом душі й з глибоким сумом на серці зібралися ми сьогодні на урочисту церемонію вшанування пам’яті вихованців нашої Альма матер, що загинули на Сході України, – звернувся до зворушених присутніх ректор університету Микола Вікторович Поляков. – З часів закінчення Другої світової війни ніколи Україна не стикалася з такою неприхованою агресією, якій належить нам протистояти сьогодні. Анексія Криму, палаючий Донбас… Неоголошена, але від того не менш кривава війна щодня забирає життя наших співвітчизників. Сьогодні кожному з нас необхідно переосмислити значення таких понять, як «Батьківщина», «рідна земля», «патріотизм». Адже зовнішні виклики, що ставлять під загрозу саму сутність таких фундаментальних базисів нашої державності, як територіальна цілісність, суверенність, право народу України на самовизначення, не дають нам часу на довгі роздуми».
Кілька сотень студентів, викладачів, близьких загиблих юнаків не міг вмістити просторий хол університету. У скорботі люди застигли на сходах, у коридорах головного корпусу ДНУ. Світлими спогадами про загиблих ділилися їх родичі, університетські наставники, бойові побратими: учасник бойових дій, поранений 27 серпня кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України ДНУ Олег Анатолійович Репан; капітан 25-ї Дніпропетровської окремої повітряно-десантної бригади Богдан Васильович Гальчинський; науковий керівник кандидатської дисертації Павла Левчука завідувач кафедри політології, професор Олексій Анатолійович Третяк; колишній куратор Олексія Тищика та Дениса Гаврюшина, доцент кафедри адміністративного та кримінального права Наталя Семенівна Юзікова; декан механіко-математичного факультету ДНУ Олександр Васильович Хамініч.
Про свого молодого колегу Павла Левчука завідувач кафедри політології Олексій Третяк говорить, що Павло виконав наукову роботу, присвячену місцевій владі і прийняттю політичних рішень, на гідному рівні і був перспективним науковцем. «Його робота сприятиме розвитку політичної науки, й зокрема, розвитку нашого міста, – вважає Олексій Анатолійович. – Павло був представником нової генерації політологів Дніпропетровської школи, сумлінним, чесним, добрим товаришем. Був небайдужим, мав чітко виражену громадську позицію. Такі, як Павло, віддали життя за сучасну, нову Україну без зайвих роздумів і не згідно з якимись настановами. Це свідчить, що народжується нова Україна». Кілька слів про свого військового побратима сказав одногрупник Павла Левчука Олексій Пастернак: «На щастя, Паша мав патріотичну позицію і виконав обов’язок кожного чоловіка – захищати рідну землю. Пам’ятаю, як під час прогулянки він мені сказав, що скоро буде війна з Росією. Це був початок Майдану. Я йому тоді не повірив. Тепер завжди згадую ці його слова. Хочеться, щоб в Україні було більше таких патріотів, як Паша».
Ректор ДНУ Микола Поляков вручив брату Павла Сергію диплом кандидата політичних наук, який Павло не встиг отримати. Сергій висловив вдячність університету за підтримку: «Загибель Павла – непоправна втрата для нашої сім’ї. Хочу сказати, що в тяжку хвилину саме університет надав нам безцінну моральну і матеріальну підтримку: допомагали і друзі, і колеги».
У бойових діях на Сході країни брав участь викладач університету Олег Репан. З палким словом він звернувся до присутніх: «Коли ми увійшли в Красноармійськ, нас зустрічали з радістю. Нас усім забезпечувала армія, але в цьому не було потреби, тому що 2,5 місяці нас годувало місцеве населення. Тож постає питання: хто з нами воює? Такої ситуації не виникло б, якби Росія не постачала озброєння і не кидала на Схід України свої війська. Мені здається, що є одна проста засаднича річ, яка відрізняє нас. Ми, українці, готові бути спільнотою, і наше відчуття того, що ми різні, робить нас сильними. Саме це прагнення бути різними, але вільними, і відрізняє концептуально нас від ворога, який хоче, щоб ми всі були однаковими».
Вдова Олексія Тищика Юлія: «Безсумнівно, ніщо не зможе вгамувати біль материнського серця. Це великі втрати для нас, але я маю сказати, що ми не втратили надію. Ця війна забере ще не одне життя, але я вірю, що ми переможемо. Олексій мені не один раз казав: «Хто, крім нас?». Це девіз наших захисників: «Ніхто, крім нас, не захистить нашу землю». Ми маємо бути сильними і сказати ворогу, хто ми є насправді. Ми справжні патріоти, ми вболіваємо за нашу країну, ми воюємо заради того, щоб світ побачив нашу незалежність».
Декан механіко-математичного факультету, професор Олександр Хамініч говорив про життєвий вибір випускника цього факультету Володимира Градиського: «Всі випускники факультету йдуть своїми шляхами. Своїм шляхом пішов і Володимир Градиський. Створив сім’ю, виховав чудового хлопця, який зараз навчається в університеті. Його шлях став важким, тернистим, але правильним: він віддав найцінніше, що в нього було – життя за нашу країну, за всіх нас. Це, мабуть, найвищий злет, який дається кожній людині, але не кожна його може здійснити. Ми будемо пишатися тим, що Володимир навчався на нашому факультеті, він – приклад для молоді. Наші герої будуть завжди поруч з нами і в наших серцях».
«Хочу всім вам подякувати за пам'ять, – звернулася зі словами подяки до університетської громади мама Дениса Гаврюшина Ольга Володимирівна. – Народ, який пам’ятає своїх героїв, має право на майбутнє. Денис постійно говорив: «Мама, пояснюйте людям, що ми не фашисти, що чинимо так, як повинен чинити кожен чоловік – захищаємо вас, свої сім’ї, своє місто». Зараз гинуть молоді, освічені, талановиті – ті, хто міг би багато зробити для нашої країни. Денис був життєлюб, європеєць, мав велику силу духу. Свобода була для нього головною цінністю. І за цю свободу він поклав своє життя. Ми повинні зробити все, щоб ці втрати наших родин не були даремними».
Микола Поляков посмертно нагородив загиблих найвищою відзнакою Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара – почесною медаллю «За вірну службу ДНУ».
Світла і вічна пам’ять героям, що віддали свої молоді життя за Україну. Герої не вмирають!
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
