У Дніпропетровському художньому музеї відбулося відкриття виставки заслуженого художника України, викладача кафедри образотворчого мистецтва та дизайну ДНУ імені О. Гончара Ганни Єгорової «На грані».
Як свідчить керівництво музею, такого успіху не знала жодна виставка з часів експонування полотен великих художників-імпресіоністів. Подія зібрала так багато людей, що в немаленьких залах музею було важко пересуватися. Кожен пильно вдивлявся в незвичайні роботи. Картини з елементами колажів, металевої фурнітури, скла, із використанням лейблів відомих брендів, інсталяції привернули неабияку увагу своєю оригінальністю. Хтось зацікавився гостро-сатиричною картиною «Сон рябої кобили в місячну ніч», яку сама Ганна Володимирівна називає «програмною», хтось сів за шахову партію із скелетом – інсталяція «Білі починають і виграють». Виставка вразила всіх, хто її побачив, адже роботи арт-проекту відрізняються від того, до чого звикли поціновувачі мистецтва портретиста Ганни Єгорової. Глядачі відчули себе на грані світів – світу мистецтва «серйозного» («Майстер ключів або Святий Петро», «Майстер часу») і кітчевого, масового, близького до ярмаркового лицедійства («Зірка», «Сон холостяка»). На грані світу філософських, вічних, екзистенційних проблем («Чого бажаєте?», «Ідол війни») і світу проблем злободенних («Кінь в пальто», «Плейбой»). Світ мистецтва «На грані» вимагає від глядача діалогу, власного осмислення (пустий стілець біля скелету інсталяції «Білі починають і виграють», прорізь для обличчя будь-якого глядача на полотні «Фаворит»).
«Я ще змолоду захоплювалася концептуальним живописом, – розповідає Ганна Володимирівна, – цю експозицію готувала протягом трьох років. Для створення полотен-колажів, інсталяцій засвоювала нові технології, використовували різні матеріали. За ці роки я стала не тільки живописцем, але і столяром, гравером, різб'ярем. Мені це надзвичайно цікаво, не збираюся зупинятися на досягнутому. Маю безліч ідей, які до цієї виставки не встигла втілити». На питання щодо секретів викладання живопису студентам художниця відповідає з особливим ентузіазмом: «Я вважаю, що мої задачі виходять за межі викладання академічних дисциплін, хочу в студентах виховати творців, спонукаю їх більше фантазувати, не боятися проявити свою індивідуальність».
Вихованці художниці були в захваті від робіт викладача. «Я думаю, ще кілька годин звідси не піду, – із палаючими захопленням очима ділиться враженнями студентка 3 курсу факультету української й іноземної філології і мистецтвознавства Лоліта Бондарєва, – протягом останнього року Ганна Володимирівна дуже багато розповідала про виставку. Я не очікувала, що роботи будуть настільки різноплановими. Вражаюче. Я пишаюся тим, що вона – наш куратор і викладач живопису. Ганна Володимирівна завжди вчить нас експериментувати, і сьогодні, на прикладі цієї виставки, я зрозуміла, що потрібно у творчості виходити за рамки, не занурюватися з головою в академізм, шукати щось нове».
«Дуже приємно, що на нашій кафедрі є такі викладачі, як Ганна Володимирівна, – посміхається Анастасія Святеник, також вихованки ДНУ, – вона не тільки готує до виконання програмних студентських робіт, але і розвиває в нас прагнення до самостійного творчого життя. Вона намагається дати нам як можна більше знань».
Щиро привітав художницю з визначною подією ректор ДНУ ім. О. Гончара Микола Поляков: «З Ганною Володимирівною нас пов'язують 10 років співпраці. Скажу відверто: я – математик, фізик, не знавець живопису, але, все одно із захопленням входжу до царини мистецтва на кафедрі дизайну і образотворчого мистецтва, царини талановитої людини. Ганно Володимирівно, ми пишаємося тим, що ви працюєте в нашому університеті. Вітаю!»
«Єгорова – філософ, – зазначив професор, доктор історичних наук Віктор Пушкін, – вона езопівською мовою виклала те, про що ми думаємо. «На грані» - дуже своєчасна назва. Ми всі сьогодні живемо на грані, і сумно у наші часи, але свято, на якому ми присутні, відновлює в нас надію».
Наостанок Ганна Володимирівна подякувала всім, хто допомагав і надихав, в тому числі й університетським колегам: «Я відчуваю себе частиною цього великого прекрасного учбового закладу, пишаюся тим, що я працюю в ДНУ ім. Олеся Гончара. Я відчуваю підтримку й студентів, й колег, й особисто ректора, і ця підтримка має для мене неабияке значення».
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
