Напередодні Дня пам’яті та примирення в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара пройшов мітинг-реквієм біля меморіалу з викарбуваними прізвищами 160 студентів, аспірантів і викладачів університету, що загинули під час війни. Університетська громада вшанувала подвиг українського народу у Другій світовій війні, його визначний внесок в перемогу Антигітлерівської коаліції над нацизмом, висловила повагу ветеранам, їхній мужності і звитязі, вклонилася пам’яті загиблих воїнів.
Відкрив урочистості вітальним словом ректор університету Микола Поляков: «Наш обов’язок – пам’ятати про велич і неперебутність значення Великої Перемоги Добра над Злом, яка стала однією з найвеличніших подій ХХ століття. Ми живемо уже понад 70 років під могутнім покровом подвигу наших батьків, дідів, а для багатьох – уже й прадідів. Й нині відчуваємо кровний зв'язок з тією епохою через численні історії наших сімей. У кожної родини є пам’ять серця про рідних, які повернулися переможцями або віддали своє життя за Батьківщину. І з кожним роком наша пам'ять про ці події повинна поглиблюватися, щоб не втрачати зв'язок поколінь, краще розуміти сучасність, бути гідними своїх предків. На жаль, ми й зараз переживаємо такі ж тривожні дні розбрату й воєнної конфронтації. Змушені дбати про безпеку своєї держави, її обороноздатність, втрачати людські життя. Наші батьки, діди та прадіди тоді, у переможному 1945-му році, не могли подумати, що їхнім нащадкам знов доведеться взяти до рук зброю. Тому хотілося б нагадати слова видатного українського письменника, мислителя і воїна Олеся Гончара, ім’ям якого названо наш університет, – «У справедливих армій доля завжди прекрасна».
Університет, як і вся країна, у 1941 році став на захист нашої незалежності і свободи. Сьогодні в ДНУ залишилися лише п’ятеро ветеранів, під час мітингу-реквієму голова ради ветеранів університету Ігор Іщенко поіменно їх згадав. На жаль, через дуже похилий вік вони не змогли бути присутніми на заході. Серед них Веніамін Євгенович Давідсон (працював на механіко-математичному факультеті), Євгенія Миколаївна Шабаліна (факультет суспільних наук і міжнародних відносин), Олена Петрівна Харченко (колишня заступниця начальника 1-го відділу, пішла на фронт 17-річною дівчиною, воювала у складі підрозділу зенітної артилерії), Микола Григорович Єрмакович (полковник, колишній начальник циклу на кафедрі військової підготовки ДНУ), Олександра Никифорівна Романова (працювала у палаці спорту у складі технічного персоналу). «Усі вони – непрацюючі пенсіонери, – відзначив Ігор Васильович. – Окрім того, в університеті нараховується 105 учасників війни – ветеранів трудового фронту, з усіма рада ветеранів намагається підтримувати тісний зв'язок. Серед ветеранського корпусу університету чимало творчих особистостей, які й після закінчення трудової діяльності в Alma mater активно самореалізовуються на літературній ниві, тим самим приносять користь нашому суспільству у справі підтримання історичної пам’яті про війну, виховання молодого покоління». З власним автобіографічним віршем «Мати» про війну до молодого покоління звернувся ветеран трудового фронту Петро Семенович Динець. Кожен відчув енергію й запал сивочолого чоловіка, мав змогу через віршовану оповідь свідка тих подій доторкнутися до буремного минулого.
Активними учасниками заходу були студенти різних факультетів. Вірш університетського викладача й поета Костянтина Дуба «На п’єдесталах вічності» прочитала студентка факультету прикладної математики Анастасія Дудка, вірш Олександра Тараненка «У війни нежіноче обличчя» – студентка факультету біології, екології та медицини Антоніна Місюра. Власного вірша «До тих, хто живий» присвятив подіям тих років студент історичного факультету Олександр Лисаченко. Студенти історичного факультету Євген Филь, Ілона Варданян, Микита Шманатов та Анна Загорулько нагадали окремими цифрами і фактами про внесок університету в Перемогу. Фронтові поезії воїна, який пройшов з боями пів-Європи, видатного українського письменника, мислителя Олеся Гончара читали студенти факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Карина Андрющенко, Лілія Калініна та Олександра Ткач.
До слова запросили захисника сучасної України, учасника АТО, завідувача кафедри фізичного виховання та спорту ДНУ Володимира Саричева, який наголосив, що вшанування пам’яті про представників минулих поколінь, які боролися за краще майбутнє, важливе для побудови сучасної успішної історії нашої землі. «Адже ми знаємо, що зараз в окопах під обстрілами знаходяться наші бійці, не даючи військовому конфлікту поширитися на більшу територію. Ми мусимо зробити все, щоб наша держава була і залишалася єдиною й стабільною. Закликаю всіх у житті орієнтуватися на чемні й світлі думки, шляхетні вчинки, бути справжніми патріотами і в разі потреби захищати те, що нам так дороге», – звернувся до учасників заходу Володимир Іванович.
Про свято пам’яті та уроки історії говорив і декан історичного факультету Сергій Світленко, факультету, який приділяє багато уваги висвітленню подій і постатей Другої світової війни. «Це свято – свято історичної пам’яті, відродження й збереження якої сприяє тому, щоб молодь і старше покоління не забувало уроки історії, – відзначив Сергій Іванович. – Перший урок: свою свободу, кордони, незалежність і людність треба вміти захищати. Другий урок: вся країна – і еліта, і пересічні громадяни піднялися тоді на захист власної країни. Третій урок полягає в тому, що будь-які форми угодовства з агресором не можуть привести до перемоги. Це свято пам’яті, перемоги Добром над Злом, Героїзму над зрадництвом, панікерством і розгубленістю. Усі ці уроки ми маємо не тільки знати, а й не повторювати помилок минулого».
Урочистості продовжилися святковим концертом у Палаці студентів, який підготували творчі студентські колективи.
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
