Літературними читаннями «Павло Загребельний. Думки нарозхрист» факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара відзначив 93-тю річницю від дня народження видатного письменника, випускника університету Павла Загребельного.
В іменній аудиторії письменника, де проходять традиційно Загребельнівські читання й де зберігаються унікальні особисті речі Павла Загребельного, організатори цьогорічних читань підготували стенд із дипломними й курсовими проектами студентів університету, присвяченими творчості письменника, а також публікації у фаховому збірнику філологів ДНУ «Таїни художнього тексту».
Збірка публіцистичних роздумів письменника «Думки нарозхрист» надала творчого імпульсу студентам і викладачам кафедри української літератури. Уся публіцистика Павла Загребельного актуальна і в XXI столітті, що й відзначили ведучі свята – студенти Оксана Багрій та Артур Мартиросян. Побратими письменника по перу сходяться на думці, що у книзі відображені чи не всі больові точки українського життя. Тож до уваги учасників читань були представлені уривки з книги у виконанні студентів-філологів, щоб ще раз прислухатися до слів мудрого письменника й замислитися над його міркуваннями.
На святі пролунали присвячені пам’яті митця вірші С. Бурлакова, К. Дуба, О. Кривочуприної, А. Іванової. У фрагментах документальних фільмів «Сонет 29» і «П. Загребельний. До запитання», які переглянули учасники читань, сам письменник розповів багато про себе. Так, розмірковуючи про виникнення власного письменницького хисту, Павло Загребельний відзначав: якщо походиш із селянського середовища, то тобі найлегше стати письменником. Адже селяни – люди, які все вміють робити самі в своєму повсякденному житті, тобто універсальні. З кадрів кінофільмів письменник з властивим йому гумором також розповів, як вступив до Дніпропетровського держуніверситету, як закохався з першого погляду в свою майбутню дружину Еллу – теж студентку філфаку, коли вперше після вступу зайшов до навчальної аудиторії, про надзвичайно щасливе подружнє життя, яке «дає затишок і вспокоєння».
Відома дніпровська письменниця Леся Степовичка поділилася спогадами про зустрічі з живим класиком, патріархом української літератури, зокрема, про те, як за півроку до своєї смерті Павло Загребельний надіслав їй книгу «Думки нарозхрист» з дарчим підписом, що було дуже зворушливим подарунком для письменниці. Леся Степовичка зачитала уривок з книги «Думки нарозхрист», де письменник зізнається, що, на щастя, не мав ніколи принизливого почуття заздрості, за винятком… заздрості до власників замків (не тому, що сам би хотів бути на їхньому місці, а тому що не уявляє, як одна людина може володіти таким дивом). На думку ж Лесі Несторівни, «Павло Загребельний вибудував замок духу зі своєї літературної ментальності». Голова Дніпровської письменницької спілки Володимир Луценко, звертаючись до учасників читань, наголосив, що твори Павла Загребельного, особливо історичні романи, сьогодні надзвичайно актуальні й важливі, бо змушують замислитися над Шевченковими словами: «Що ми? Чиї сини? Яких батьків?». У своєму виступі Володимир Антонович зосередився на останніх сатиричних творах письменника про наше життя як світ абсурду – «Гола душа», «Стовпотворіння», «Катаклізма».
Учасники читань згадали, що віднедавна, а саме із серпня 2017 року, за ініціативи письменника Володимира Яворівського Павлу Загребельному встановлено козацький гранітний хрест на Байковому цвинтарі в Києві.
Питання взаємозв’язку Павла Загребельного та університету залишається відкритим. Досліджувати його належить майбутнім поколінням читачів та шанувальникам творчості. «Мені приємно, що молодь любить Загребельного, прагне знати і розуміти глибину його життя і творчості, – відзначила декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства, професор Ірина Попова. – Сьогоднішнє літературне свято зроблено й академічно, і водночас щиро. Символічною є назва цьогорічних читань, тому що думки, які висловлював Павло Загребельний по життю й у своїй творчості про Україну, літературу, мову, культуру, духовність, свій народ дуже актуальні в наш час для кожного з нас. Організатори читань взяли за епіграф прекрасні слова Павла Архиповича: «Я вірю в свій народ». І я, як громадянка своєї держави й своєї землі, вірю у свій народ, а також у своїх студентів і свій прекрасний колектив. Я вірю, що за допомогою слова, яке так любив Павло Загребельний, за допомогою українського слова, за яке він боровся все життя, ми побудуємо себе і відстоїмо свою державу».
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
