До садиби-музею Олеся Гончара у передмісті Дніпра завітали представники наукової бібліотеки Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. На згадку про відвідини бібліотекарі подарували музею вишитий собор роботи співробітниці відділу іноземної літератури Яніни Стець, а племінниця письменника Віра Сесь отримала у подарунок трьохтомне видання «Щоденників» О. Гончара.
Рік 2018 став для нас тричі ювілейним: сто років виповнюється нашій alma mater, сто років науковій бібліотеці, що виникла і розвивалася разом з університетом та 100 років від дня народження відомого письменника, класика української літератури ХХ сторіччя, ім’ям якого названо університет, – Олеся Гончара. Випускник ДНУ, наш земляк, він народився і деякий час мешкав у Дніпропетровську. Зараз в оселі, що була йому домівкою із 1945 по 1947 роки, знаходиться музей письменника. До нього і завітали співробітники бібліотеки у погожий весняний день. Цей будинок, по вулиці Клубній, 25, побудований із уламків старого, зірваного у роки війни, дав притулок Гончару на зорі його літературної юності. Нас гостинно зустріла племінниця Олеся Терентійовича – Віра Гаврилівна Сесь та куратор музею, методист групи аналізу у сфері гуманітарної освіти та виховання молоді ДНУ Наталя Михайлівна Щербак. Під час екскурсії ми з цікавістю переглядали фотоальбоми, родинні світлини, листи та твори письменника з дарчими написами. На подвір’ї, під старою гончарівською грушею, Віра Гаврилівна частувала гостей гарячим чаєм та смачними пиріжками. Вона поділилася особистими спогадами та дитячими враженнями про свого дядька, прочитала свої улюблені вірші з фронтових поезій Гончара. Душевного настрою додала пісня, яку любив співати сам Олесь Терентійович – «Ой. чий то кінь стоїть…».
Людмила Лучка, заступник директора наукової бібліотеки ДНУ ім. О. Гончара
