Щирі вітання на адресу ветеранів Великої Вітчизняної війни лунали напередодні Дня Перемоги у Палаці студентів Дніпропетровського національного університету ім. О.Гончара.
Ректорат, Рада ветеранів, профком ДНУ глибоко шанують та проявляють постійну турботу про учасників війни. Головним, насамперед, є вирішення соціальних проблем та оздоровлення ветеранів. Сьогодні ветеранська організація університету налічує 66 учасників бойових дій, з яких 15 – інваліди війни, та 140 працівників тилу, які мають статус учасників війни. Щорічно підтримуються та впорядковуються пам’ятники загиблим, які є на території університету, щорічно ветерани заохочуються подякою та грошовою винагородою. У цьому році вона складає 90 гривень для учасників бойових дій та 50 – для учасників війни. За ініціативою Ради ветеранів створюється волонтерський центр для індивідуальної підтримки одиноких та хворих ветеранів, оскільки більшість з них за віком не працюють в університеті, деякі уже не є мобільними і потребують додаткової уваги.
Ректор ДНУ ім. О.Гончара М.В. Поляков побажав, щоб наші визволителі-переможці вічно були з нами, виховували молоде покоління, були завжди сучасними, молодими, потрібними суспільству, підростаючому поколінню.
Від імені Ради ветеранів ДНУ ім. О.Гончара присутніх на урочистих зборах привітав голова ветеранської організації Віктор Антонович Гладуш, а творчі колективи Палацу студентів ДНУ подарували святковий концерт.
Слова подяки від студентства прозвучали у виконанні 3-курсниці факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Анни Євтушенко: «Ніби ціла вічність пройшла з 9 травня 1945 року. Відремонтовані будинки, дороги, певно, й не згадають, вже, якими руїнами були в часи Великої Вітчизняної. А пам'ять жива. А серце замирає щоразу від перших рядків: «Темная ночь, только пули свистять по степи…». І щороку все важче й важче підбирати слова вдячності, гордості, розуміння. Щороку все менше залишається тих, чиї серця увібрали в себе всю жорстокість смертельних боїв, прощальні погляди при розставанні навічно, і втрати, втрати найближчих, найдорожчих, найрідніших… Надто дорогою була ціна за Перемогу. Вона із мрій загублених складалася, зі слів недоказаних, з мільйонів недоквітлих життів…
Безліч разів повторювати можна тихе «спасибі» за свободу, даровану Вами, вистраждану Вами, виплакану Вами… За небо мирне, за повітря, за землю свою – не чужу, рідну. Ми ніколи не забудемо подвигу Вашого, сили Вашої, відважності…».
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
