З його іменем пов’язані невситимість пізнання і дух дерзновенних шукань. Він володів тим, без чого письменника не буває – внутрішньою незалежністю. Цю незалежність явив і в кращих своїх романах. Їх стилістика – стилістика вільної людини.
Володимир Базилевський
85 років виповнилося б видатному класику української літератури Павлу Архиповичу Загребельному. У Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара до ювілею свого славетного випускника проведена всеукраїнська наукова конференція «Павло Загребельний: рецепція і інтерпретація творчості».
Ректор ДНУ ім. О. Гончара професор Микола Вікторович Поляков привітав усіх гостей та учасників з відкриттям наукового форуму, приуроченого ювілею письменника: «В Дніпропетровському національному університеті панує щире сердечне ставлення до нашого земляка, випускника університету - Павла Архиповича Загребельного. Маючи феноменальну пам'ять та неймовірну працездатність, він за кількістю написаного може зрівнятися тільки з Іваном Франком, за кількістю ж художніх творів – ні з ким. Специфіка творчого інтелекту митця дозволила йому глибоко осмислювати процеси у сучасному суспільстві, часто через паралелі з минулим. Творчість П. А. Загребельного є справжнім національним скарбом, горизонтом, до якого слід прагнути». Присутній на заході сестрі дружини Павла Архиповича Інні Михайлівні ректор вручив квіти, сама Елла Михайлівна за станом здоров’я не змогла приїхати.
Заступник декана факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства доцент Наталя Петрівна Олійник зазначила, що до 85-річчя П. А. Загребельного факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства влаштував низку заходів, серед яких літературні читання «Дорогами молодості Павла Загребельного», проведені у вересні, та сьогоднішня конференція, співорганізатором якої виступив Інститут літератури ім. Тараса Шевченка НАН України. Це вже друга конференція, пов’язана з іменем Павла Архиповича (перша відбулася п’ять років назад), тому її можна вважати ювілейною конференцією вшанування Майстра. На жаль, його вже немає з нами, але для нас він залишив великий спадок, насамперед творчу спадщину своєї душі.
Проблематика конференції викликала широкий резонанс у наукових колах. Взяти у ній участь виявили бажання близько 50 науковців з різних міст України: Дніпропетровська, Києва, Херсона, Горлівки, Рівного, Сімферополя, Луганська, Одеси. Лунали доповіді вчених, чиї імена добре відомі літературознавцям України – д. філ. н., старшого наукового співробітника Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України І. З. Павлюка; письменниці, канд. філ. н., старшого співробітника Інституту літератури Л. Б. Тарнашинської; д. н., професорів, завідувачів кафедр Луганського національного університету ім. Т. Шевченка В. М. та О. А. Галичів; професора Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка В. П. Марко; завідувача кафедри Таврійського національного університету ім.В. І. Вернадського В. І. Гуменюка та інших. Представили свої доповіді й молоді науковці – аспіранти і здобувачі наукових ступенів. Інформаційно насиченими були наукові доповіді, виголошені на пленарному засіданні Ігорем Зиновійовичем Павлюком, Анатолієм Григоровичем Шпиталем, Тетяною Іванівною Конончук, Нінель Іванівною Заверталюк.
Згідно з регламентом конференції, діяли секції «Я обирав великі душі, які сяють нам тисячоліття», «Мистецтво писати романи», «Творчість П. Загребельного в контексті української та світової літератури», «Поетика художнього тексту П.А. Загребельного».
По завершенні пленарного засідання гості й організатори конференції переглянули виставу «І диво це ніколи не закінчується і не переводиться…» за мотивами творів П. Загребельного, підготовлену студентським театром «Відлуння» під керівництвом доцента кафедри української літератури Олександри Гонюк.
Спогади сучасників, рідних, колег письменника, опублікованих у присвяченому ювілею П. А. Загребельного літературному часописі «Січеслав», відкривають нам Майстра у щоденному житті, у стосунках з оточуючими. Ось деякі з них:
«Павло говорив мало, неначе скупився на слова чи беріг для майбутніх книжок, виступаючи, уникав узагальників, на все мав свою думку і вже тоді справляв враження людини неординарної, як мовиться, «собі на умі» (письменник Леонід Залата).
«Так, це справді була жива й динамічна постать. Він міг постати у будь-якій ролі, але не нудним і байдужим» (письменник Володимир Базилевський).
«Я не одразу закохалася в Павла. П’ять років навчання і п’ятдесят вісім років, прожитих разом, - протягом усього цього часу я закохувалася у нього. А після смерті… відкриваю для себе нового Павла Загребельного. Коли мені хочеться поговорити з ним, я читаю його книжку. Ось метелик прилетів і сів на крісло, де сидів мій чоловік. Я дивлюся на нього і спілкуюся з Павлом на рівні тонких матерій…» (дружина Елла Загребельна).
«Коли він писав черговий роман, то поринав у той світ з головою. Жоден письменник не працював так самозреченно, так шалено, як Загребельний! До виснаження. Так працював лише Іван Франко… Коли Павло завершував черговий роман, то дзвонив до дружини: «Елло, забери мене!» Приїздила вірна Елла і забирала його, напівживого до Києва разом з товстелезним, на півтори тисячі сторінок рукописом» (письменник Анатолій Дімаров).
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
