Шановні друзі!
До 75-ї річниці перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років ми розпочинаємо цикл тематичних публікацій із книги «Ми пам’ятаємо! Університет звитяжний». Створене у 2017 році до 100-річного ювілею ДНУ (за ідеєю та загальною редакцією ректора М. Полякова, автори-упорядники В. Іваненко, І. Попова, М. Марфобудінова), видання присвячується звитяжним сторінкам історії та сьогодення Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Зокрема, в статтях і нарисах збірки містяться матеріали про ратні діяння нашого славного університетського колективу під час Другої світової війни, а також в антитерористичній операції на сході України у наші дні, про участь у волонтерському русі, про вихованців та працівників – Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, Героїв України, їхнє вшанування, спогади ветеранів.
На світанку 22 червня 1941 року нацистська Німеччина розв’язала криваву війну проти Радянського Союзу. Розпочався новий етап Другої світової війни. Тяжкі випробування випали на долю українського народу, адже руйнівний смерч небачених за масштабами військових дій, що спричинив нечувані людські жертви та матеріальні втрати, двічі прокотився теренами України.
У неділю вранці 22 червня студенти і викладачі Дніпропетровського державного університету, як тоді називалася наша альма-матер, ще займалися мирними справами. Хтось здавав черговий іспит або готувався до наступного – добігала кінця літня екзаменаційна сесія. Утім, опівдні університетський загал, як і громадяни всієї країни, почув по радіо страшну звістку про початок війни. Як згадував відомий історик, професор Д.П. Пойда, який зранку приймав іспит у студентів, уже по обіді мирний ритм життя різко змінився. Ідучи університетом під вечір, він уже не бачив щасливих усміхнених облич студентів, викладачів, усіх містян. Країна жила вже новим, воєнним світовідчуттям.
Наступного дня 23 червня 1941 року у ДДУ відбувся небагатослівний загальноуніверситетський мітинг. Його учасники були рішучі у своїх прагненнях захистити країну й ухвалили резолюцію: професорсько-викладацький склад, співробітники та студенти ДДУ вважають своїм обов’язком стати на захист Батьківщини. І це були не просто слова. Секретар комітету комсомолу О.К. Чернова, яка була учасницею короткого університетського мітингу на вулиці Шевченківській, згадувала, що в перший день в комітеті комсомолу ДДУ було отримано понад тисяча заяв добровольців, які прагнули йти захищати рідну землю від ворога.
У країні розпочалася загальна мобілізація. У чергах біля військкоматів серед багатьох містян вишикувалися викладачі та студенти університету. За призовом чи добровільно з ДДУ пішли в діючу армію понад 600 осіб.
Більша частина викладачів та співробітників університету записалися до складу ополчення, яке формувалося в перші дні війни. Університетські ополченці вчилися військовій справі, несли караульну службу в університеті. Інша частина викладачів увійшла до складу групи протиповітряної оборони. Очолював групу вчений-геоботанік, еколог, кандидат біологічних наук О.Л. Бельгард. До складу цього підрозділу входили також доценти Франк, Сандлер та інші.
Із перших днів війни в університеті випускали «Бойовий листок». До складу редакції входили: декан філологічного факультету, доцент Л.Д. Іванов, доцент С.М. Бровко, старший викладач А. Глухенький.
Від чоловіків не відставали й жінки, які допомагали колгоспникам збирати щедрий урожай 1941 року.
Декан історичного факультету,
професор Сергій Світленко,
доцент кафедри історії України
Ігор Шахрайчук,
доцент кафедри
загальної історії та етнополітики
Віталій Яценко
