У числі перших до лав діючої армії стали завідувач кафедри загальної математики, доцент М.Г. Алхімов, завідувач кафедри історії Д.П. Пойда, доценти Г.П. Бистрицький, І.П. Луб’янов, М.Р. Миронов, Д.Г. Юрко, А.І. Земляний. Разом із ними були викладачі кафедри політичичної економії – професори А.К. Василевський,О.В. Новосьолов, М.Д. Сухоносенко; доценти І.Ю. Губа, Ю.А. Карцев, В.А. Новицький, М.І. Новичкова, Г.А. Сайгайдачний, І.Г. Саяпін, А.Л. Чвертка, Л.І. Яковлєв; викладачі В.І. Васильєв, Р.Р. Сливко, В.В. Цимбаленко, асистенти О.Д. Рева, С.П. Федій, Г.І. Зорек, Я.О. Бойко та інші.
Типовим для багатьох викладачів був бойовий шлях завідувача кафедри загальної математики, доцента М.Г. Алхімова, який добровольцем пішов на фронт 22 червня 1941 року і був призначений командиром батареї окремого зенітного артилерійського дивізіону ППО 38 армії. У липні він брав участь у тяжких боях, відбиваючи атаки німецьких літаків і танків. М.Г. Алхімов пройшов багатьма фронтовими дорогами війни. Він – учасник Сталінградської битви, Курсько-Орловської операції, боїв за звільнення Прибалтики. За вміле керівництво бойовими діями й особисту хоробрість нагороджений орденами Бойового Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни І ступеня, медалями.
Серед завідувачів кафедр, які стали учасниками бойових дій, був Д.П. Пойда. У 1939–1941 роках він очолював кафедру історії народів СРСР, від початку війни – політрук роти окремого саперного батальйону при штабі інженерних військ Південного фронту. У 1942–1944 роках у стрілецькому полку, наприкінці війни – у політвідділі дивізії. Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями.
У вересні 1941 року був мобілізований до лав Червоної армії доцент С.М. Бровко. Будучи політруком винищувальної протитанкової бригади, він постійно перебував у вирі подій, серед воїнів, полум’яним словом й особистим прикладом підтримував їхній моральний дух, надихаючи на рішучу боротьбу із німецькими загарбниками.
У липні 1941 року пішов на фронт доцент кафедри фізичної хімії ДДУ В.П. Галушко. Він – учасник Сталінградської битви, у грудні 1942 року дістав тяжкого поранення. Нагороджений медалями «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» і «За доблесну працю в роки Великої Вітчизняної війни».
Від початку війни в лавах діючої армії опинилися молоді вчені – аспіранти та асистенти ДДУ. Уже 24 липня 1941 року пішов на фронт був направлений до Військово-морського авіаційного училища імені С.О. Леваневського, на курси штурманів, аспірант М.І. Варич. Після успішного закінчення курсів молодий лейтенант як один із кращих випускників був залишений в училищі штурманом загону, де прослужив до 1946 року. Він майстерно підготував чимало кваліфікованих фахівців – штурманів пікірувальної бомбардувальної авіації. В окремі дні йому доводилося робити до 20 вильотів. Нагороджений орденом Вітчизняної війни та медалями.
Із 1941 року до 1945 року брав участь у бойових діях аспірант кафедри металофізики І.В. Саллі. Під час Другої світової війни воював на різних фронтах: від Східної Пруссії до Маньчжурії. Став командиром взводу, нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, Червоної Зірки та медалями.
Учасником бойових дій був аспірант М.А. Сидельник, який пройшов шлях від рядового до старшого лейтенанта, помічника начальника штабу окремого батальйону зв’язку. Воював у Криму, на Кавказі, в Україні, Чехословаччині, а закінчив війну на Далекому Сході, де брав участь у розгромі мілітаристської Японії.
Із самого початку війни був мобілізований до лав Червоної армії і призначений на посаду начальника зв’язку ескадрильї 296 авіаційного полку, перейменованого 1943 року на 72 гвардійський винищувальний полк, асистент кафедри біохімії біологічного факультету О.Д. Рева. Молодий офіцер пройшов бойовий шлях від 14 серпня 1941 року до 1945 року від Нікополя до Сталінграда, а потім у західному напрямку через битви під Сталінградом, за Дніпро до Відня та Праги, був нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни та п’ятьма медалями.
Декан історичного факультету,
професор Сергій Світленко;
доцент кафедри історії України
Ігор Шахрайчук;
доцент кафедри
загальної історії та етнополітики
Віталій Яценко
(із книги «Ми пам’ятаємо! Університет звитяжний»)
