Третього квітня виповнилося 88 років від дня народження видатного українського письменника, вченого і громадського діяча Олеся Терентійовича Гончара.
День народження митця особливо вшановується у Дніпропетровському національному університеті, випускником якого він був. Саме тут відбулося творче і громадянське становлення письменника, де після повернення з війни він навчався і працював, гартувався як непересічна особистість, писав свій безсмертний роман "Прапороносці", задумував інші величні літературні полотна, що назавжди увійшли до скарбниці кращих надбань вітчизняної і світової духовності та культури. Саме тут, на Дніпропетровщині, яскравою зіркою спалахнув талант майбутнього письменника.
У колективі університету з покоління в покоління підтримується атмосфера шанобливого ставлення до особи Олеся Гончара та його літературної спадщини. Інтерес до творчого доробку письменника з роками поглиблюється, щороку виконуються курсові, випускні, дипломні роботи, захищаються дисертації. Духом та ім'ям письменника освячено чимало добрих справ, які є живим, невичерпним джерелом творчого натхнення для студентів, викладачів та співробітників. В університеті створена аудиторія імені академіка Гончара, його ім'я носить наукова бібліотека ДНУ і лабораторія фольклору, фасад другого корпусу університету прикрашає бронзове погруддя Олеся Гончара.
Яскравим духовно-виховним заходом стали щорічні квітневі Гончарівські читання, приурочені до дня народження письменника, що проводяться за ініціативою факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства та Центру гуманітарних проблем освіти ДНУ.
І нинішня весна не стала винятком. У нещодавно відкритій літературній вітальні наукової бібліотеки університету відбулися Гончарівські читання "Жайворон степового космосу", на які були запрошені студенти, викладачі і співробітники філологічного та історичного факультетів, а також письменники міста.
Зустріч відкрив проректор з гуманітарних питань та виховної роботи, професор Валентин Іваненко. У своєму вітальному слові він підкреслив значущість творчості письменника для становлення сучасної України:
- З ім'ям славетного сина українського народу пов'язана ціла епоха в духовному житті України. У своїх численних творах він словом геніального майстра осмислював найважливіші, ключові пласти своєї нації, свого народу, та й взагалі людської цивілізації, відтворював моральні й духовні підвалини нашого суспільства, а його резонансний роман "Собор", написаний власне на дніпропетровському матеріалі, піднісся над сірим безпросвіттям того часу і, як символічний дзвін, забив на сполох, віщуючи про нагальну потребу духовного відродження української нації. Величезне значення творчого доробку Олеся Гончара полягає в тому, що письменник усім своїм єством наближав сьогоднішній день нашої рідної України, якій повертається історична пам'ять, власне минуле, а відтак, і право на суверенне й вільне майбуття. Безумовно, ми пишаємося тим, що становлення цієї видатної постаті ХХ століття відбувалося в нашому університеті. Історія закладу впродовж усього повоєнного 60-ліття тісно пов'язана зі славним іменем Олеся Терентійовича Гончара. Важко переоцінити той внесок, який він зробив у розвиток української літератури, літературної мови, як багато уваги приділяв молодим літераторам (а серед них були й наші студенти), які згодом стали відомими письменниками, вчив їх бережливому ставленню до найдорожчого скарбу - мови, дбав про "здоров'я мови".
Дніпропетровський національний університет пишається багатьма своїми випускниками, але саме Олесь Гончар є духовним лідером, провісником і творцем відродження України, велетнем духу, який ще за життя став духовним вождем нації, його совістю.
Закінчив В.Іваненко свою промову побажанням наступного року зустрітися в літературній вітальні бібліотеки імені Олеся Гончара Дніпропетровського національного університету вже імені Олеся Гончара.
Щодо теми цьогорічних читань розповіла завідувачка кафедри української літератури ДНУ, доцент Наталія Олійник:
- Теми сьогоднішньої зустрічі підказана учнем Гончара, відомим поетом Віктором Федоровичем Коржем і дороблена професором нашої кафедри Нінель Іванівною Заверталюк. Вона всім дуже сподобалася, бо тема "Жайворон степового космосу" незвичайна, навіть метафорична. Гончар у своїх творах багато писав про людей півдня України, про красу українських степів, про героїчно-трагічні сторінки історії краю. Але, на думку Віктора Федоровича, мова повинна йти також і про степовий космос письменницької душі: "Непогасним світлом людяності й доброти зоріє степ у "Твоїй зорі", розкриваючи перспективи майбутнім дням".
Сьогодні ми прагнемо подивитися на Олеся Гончара в якомусь іншому аспекті, - продовжила Наталія Петрівна. - Ми знаємо, що вже існує така фундаментальна наука як гончарознавство. Але Гончар ще повністю не відкритий і не прочитаний. Численні курсові, випускні, дипломні, магістерські дослідження, - наш внесок в цю науку. І сьогоднішніми читаннями ми спробуємо розкрити ще один з аспектів творчості великого майстра слова.
З ґрунтовною, дуже цікавою доповіддю виступила доктор філологічних наук, професор Нінель Заверталюк. Її тональність набрала науково вивірених аргументацій, стверджених аналітичним поглядом на вперше започатковану проблему: Олесь Гончар майстер зображення ландшафтних детермінант рідного Придніпров'я, степових просторів України. Коли присутні вслухалися у її інтерпретацію творів нашого земляка, - степ оживав, дихав, дискретно миготів всіма кольорами веселки. Справді, у творах "Бригантина", "Твоя зоря", "Таврія", "Перекоп" аспект дослідження міфологеми степу, на думку Нінель Іванівни, мав свій концептуально значущий, філософський підтекст.
"Степ - чи не найголовніша тема в творчості Олеся Гончара," - підхопила тему голова правління Дніпропетровської організації Національної спілки письменників України, головний редактор журналу "Січеслав" Леся Степовичка. Читані нею уривки творів О.Гончара озвучували степову просторінь.
Заключним яскравим акордом Гончарівських читань став театралізований виступ студентів - своєрідний синтез художнього слова і музики. Під шепіт степу юнаки та дівчата декламували пронизливі рядки письменника про війну, про кохання, про життя... Зоріли їхні очі, степові вітри приносили далекі звуки, наповнювали аудиторію гончаревим голосом, його інтонаціями, і бачився безмежно мінливий, як море, вічний, як український народ, одухотворений степ у вічній своїй красі і неповторності.
Аудиторії також була представлена виставка рідкісних архівних матеріалів. Це газети, фотографії, листування з сестрою. Прикрашали стенди рушники, виконані митцями студії народної вишивки "Оберіг" (керівник - Наталія Щербак). Крім матеріалів, наданих університету сестрою письменника Олександрою Терентіївною, нею був подарований сімейний рушник. Таким же вишитим рушником стелилася дорога великого творця від батьківського дому до величного собору.
Наприкінці свята (а це дійсно було свято) ми звернулися до студентів із запитанням, за що їм подобаються твори Олеся Гончара. Ось декілька відповідей.
Студентка 3 курсу факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Ганна Фоменко:
- Найулюбленішим моїм твором Олеся Терентійовича Гончара є "Твоя зоря". Мені подобається цей твір, тому що теми автора вічні. Не можна сказати, що тут йдеться тільки про війну або про воєнні спогади. Це книга про наше життя. Проблеми, підняті письменником, ніколи не перестануть бути актуальними, тому що вони торкають кожну людину, не дивлячись на її вік, на її професію, на її покликання. Вони не тільки заставляють людину замислитись над своїм життям, вони ще пробуджують в ній щось добре і таке, що ніколи не вмре в людині. І я взагалі дуже поважаю Олеся Терентійовича. Це справді "людина світу, син Дніпра", і я дуже пишаюсь тим, що письменник - мій земляк, який стільки зробив для України і для нашого народу.
Студентка 3 курсу факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства Вікторія Мороз :
- Зі всіх творів Олеся Терентійовича Гончара мені до душі найбільше припав його славнозвісний "Собор". На мій погляд, це один із небагатьох визначних творів української літератури, який акумулює в собі духовність українського народу, його менталітет, його духовні й культурні надбання. "Бережіть собори душ своїх", - закликає автор. Я вважаю, що ця проблема є актуальною завжди. Тому такі твори є вічними.
Овіяні вітрилами степових просторів, у піднесеному настрої, розходилися учасники читань, уносячи в серцях посмішку Майстра, його поетичну мову, любов до рідного краю...
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
