Інтерв’ю з випускником факультету систем і засобів масової комунікації Микитою Городивським.
Чи відомо вам, що випускник факультету систем і засобів масової комунікації ДНУ вже чотири роки успішно працює у компанії GSC Game World на посаді Community Manager?
Микита Городивський, уродженець Запоріжжя, ще під час навчання був активним учасником студентських медіапроєктів «Гончар ФМ» і «Гончар Інфо». Його професійний шлях розпочався у медіа Дніпра, де він згодом навіть реалізував власний стартап. Сьогодні Микита є частиною команди GSC Game World – розробників культової серії ігор S.T.A.L.K.E.R.
Студенти факультету систем і засобів масової комунікації поспілкувалися з Микитою, щоб дізнатися більше про його кар’єрний шлях, виклики в роботі та секрети успіху.
Микито, ви народилися та виросли в Запоріжжі. Чому вирішили навчатися в ДНУ? Чому саме журналістика?
- Ще в дев’ятому класі я зрозумів, що люблю розповідати історії. Мені подобалося доносити інформацію до людей, пояснювати складні речі простою мовою. Відповідно почав шукати, де міг би реалізувати себе в цьому: вирішив вступати на журналістику. Я завжди почувався комфортно перед камерою, тож вибір професії був для мене природним. А обрав саме Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара, бо вважав його престижнішим і перспективнішим, ніж університети Запоріжжя. На мою думку, тут більше можливостей для розвитку.
Ви жили в гуртожитку. Що вам дало це життя?
- Гуртожиток навчив мене знаходити спільну мову з різними людьми. Це своєрідна мікроспільнота, де постійно вчишся адаптуватися, розуміти інших і знаходити до кожного підхід. Цей досвід був надзвичайно корисним. П’ять років у гуртожитку допомогли мені краще розуміти людей, аналізувати їхні точки зору й розвивати критичне мислення.
Що найбільше запам’яталося з гуртожитку?
- Найяскравіше – це спілкування з людьми. Мені дуже пощастило із сусідами – і в кімнаті, і на поверсі. Я справді насолоджувався цим періодом і дуже радий, що мав такий досвід. Ми грали на гітарі, виїжджали на природу, влаштовували шашлики. Це був справжній дух гуртожитського братерства.
Ви були дуже активним студентом: працювали над «Гончар ФМ», «Гончар Інфо» та в медіа Дніпра. Що з цього найбільше запам’яталося?
- На студентському радіо ми навчалися працювати з голосом, розуміти це медіа завдяки нашим викладачам. Особливо запам’яталася співпраця з медіатренеркою Іреною Халупою, яка на той час була також ведучою та редакторкою «Радіо Свобода». Це був безцінний досвід. Потім були практики у газеті «Дніпро вечірній» і на кількох телеканалах. Удалося зачепитися і попрацювати як журналіст на телебаченні. Після цього я два з половиною роки працював на радіо, і це був прекрасний досвід. Робота на телебаченні й у газеті не так сильно вразила, як радіо.
У факультетській редакції «Гончар Інфо» ви виконували роль дизайнера-верстальника. Чому саме ця діяльність?
- Наскільки я пам’ятаю, я був чи не єдиним студентом, хто трохи знав дизайнерську програму Adobe InDesign. До того ж мені завжди подобалася структурованість і естетика, а це якраз про верстку. Згодом ця любов переросла у захоплення фотографією. Але «Гончар Інфо» – це не лише про верстку. Це був комплексний проєкт: написання текстів, їх редагування, підбір фото, обробка матеріалів і узгодження всіх деталей.
Під час навчання Ви створили стартап, який потім перетворився на проєкт Geek Informator. В інтерв’ю медіа «Довгий пес» згадувалося, що були наміри створити аналог Reddit. Що завадило Geek Informator досягти успіху та стати популярним ігровим форумом?
- Нам бракувало розуміння того, як працює медіа, а також базових знань про делегування. Я намагався взяти все на себе: написання текстів, редакторство, рекламу, зв’язки з партнерами та спонсорами, фото- і відеозйомку тощо. Але це виявилося надто складним через фінансові, технічні та креативні обмеження. Geek Informator базувався на домені informator.ua. Попри труднощі, ми досягли рівня найкращого україномовного geek-медіа, і я досі пишаюся цим проєктом. Утім, амбіції перевищували наші фінансові можливості, що й стало основною причиною завершення його роботи.
Який найяскравіший момент із ваших студентських років ви згадуєте досі?
- На старших курсах викладачі давали нам багато свободи й інколи дозволяли виходити за межі традиційного формату «студент-викладач». Ці моменти були незабутніми.
У чому полягає суть вашої роботи в GSC Game World?
- Моя офіційна посада – ком’юніті-менеджер. Це передбачає спілкування з фанатами ігрової спільноти у найрізноманітніших форматах: на виставках, у соцмережах, під час показів. Це дещо ширше, ніж робота SMM-менеджера. Я не лише працюю із соцмережами, а й створюю пресрелізи, пишу заяви та стейтменти, організовую івенти, модерую форуми, затверджую контент-плани. Іноді навіть пишу сценарії для трейлерів.
Яка була ваша роль у роботі над грою S.T.A.L.K.E.R. 2?
- Я займався комунікацією в соцмережах: відповідав на коментарі та повідомлення, планував і частково створював контент для соцмереж, а також писав різні маркетингові тексти.
Чи є якась цікава історія з того періоду, коли ви з командою готували гру до випуску?
- Одним із найемоційніших моментів було створення заяви компанії на початку повномасштабної війни. У цій заяві ми оголосили про вихід із російських соцмереж, скасування продажів у РФ і відмову від російського озвучування. Це був надзвичайно важливий крок, який назавжди залишиться в пам’яті моїй і всієї команди.
Після запуску S.T.A.L.K.E.R. 2, у медіа Eurogamer вийшов огляд, де зазначили, що сірники у кольорах українського прапора виглядають занадто націоналістично. Що ви думаєте з цього приводу?
- Це приклад нерозуміння контексту конкретним автором. Таке трапляється, і головна проблема в тому, що подібний матеріал пропустила редакція. Навіть великі видання можуть помилятися. Я вдячний нашій спільноті, яка стала на захист. Ми ж від імені компанії вирішили не коментувати ситуацію, бо наша головна мета – підтримувати гру через своєчасні патчі та оновлення.
Під час нашої розмови ви згадали про нестабільний робочий графік. Що робить його таким?
- Робота з соцмережами завжди реактивна. Потрібно оперативно відповідати на запитання, створювати пости та реагувати на події у реальному часі. Мій графік адаптований до європейського часу: я починаю о 4 ранку й закінчую о першій дня. Це пов’язано із запуском трейлерів, високою активністю спільноти в соцмережах та іншими подіями. У нас немає опції «розберуся завтра вранці» – потрібно завжди бути на зв’язку.
Зараз ви проживаєте в США. Що вам подобається і що ні?
- Найбільше подобається привітність людей. Звісно, це залежить від штату чи району, але нам пощастило. Тут люди легко вступають у «смолтоки», завжди ввічливі та готові допомогти. Щодо мінусів – поки нічого критичного не помічав. Можливо, лише бюрократія: оформлення документів і розуміння регуляторних правил. Але завдяки знанню англійської на рівні C1/С2 це не створює значних проблем. Думаю, мовний бар’єр був би більшим викликом.
Як ви зазвичай відпочиваєте?
- Досить класично: дивлюся серіали, гуляю на свіжому повітрі, смачно їм, спілкуюся з друзями. У соцмережах проводжу мінімум часу, бо знаю, як вони працюють. Намагаюся обирати розваги, які не потребують глибоких роздумів, адже роботи й так вистачає.
Які медіа читаєте?
- «Громадське», «Суспільне», CNBC, Voice of America, Deutsche Welle. Вони можуть публікувати новини з деякою затримкою, але це перевірена та якісна інформація. Я надаю перевагу таким джерелам, а не стрічкам у телеграм-каналах чи TikTok, бо ціную професійний підхід до висвітлення новин.
На сторінці PlayUA ви написали: «Люблю грати у стару класику, адже немає потужного комп’ютера», а також згадали, що ваші улюблені ігри – DayZ, Rocket League, FlatOut 2, Fallout 3, Crysis. Чи змінився ваш список улюблених ігор із того часу? Як змінювався ваш смак у відеоіграх?
- Любов до відеоігор залишилася незмінною. Я й досі захоплююся глибокими історіями з відкритим світом і постапокаліптичними сюжетами. Fallout залишається моєю улюбленою серією, але до неї додався Horizon. Я досі люблю Crysis і, звісно, S.T.A.L.K.E.R.
Ігровий сектор часто сприймається як щось несолідне й «недоросле», попри те, що індустрія є потужною, дорогою та професійною. Чи замислювалися ви про зміну напряму роботи? Чи мали схожі думки про ігрову сферу?
- Ні, я ніколи не сприймав ігрову сферу як щось легковажне. Навпаки, я завжди намагався популяризувати думку, що це серйозна індустрія. У створення ігор вкладається колосальна кількість знань, досвіду, часу, фінансів і творчості. Негативне сприйняття ігор часто виникає через небажання або нездатність розгледіти їхній глибокий сенс. Але якщо підходити так, то й будь-який продукт творчості можна недооцінити.
Що думають ваші близькі про вашу професію?
- Мої батьки та дружина завжди підтримували мене й надихали. Вони кажуть, що пишаються мною, і я дуже сподіваюся, що це щиро.
Яка ваша мрія?
- Моя мрія доволі проста: перемога України, повернення до кордонів 1991 року, завершення війни з репараціями, поверненням полонених і повним відновленням нашої країни. А також – її подальший розвиток і процвітання.
Які три поради ви б дали студентам вашого рідного факультету?
1. Будьте активними. Завжди шукайте можливості для практики. Якщо з’являється шанс попрацювати з блогерами, на радіо чи в газеті – не вагайтеся. Здобувайте досвід будь-де, де це можливо.
2. Не бійтеся викликів. Коли знайдете свою нішу або можливість, працюйте над собою і відкидайте страхи. Освіта важлива, але найбільші навички приходять із практикою. Навіть якщо починаєте з малого, це допоможе «набити руку», розвинути спостережливість і креативність.
3. Редагуйте себе. Прибирайте власне «я» з текстів. Не бійтеся скорочувати або переписувати свої матеріали. Віддавайте їх на редагування колегам – свіжий погляд завжди допомагає зробити текст кращим.
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
