Панфлейта віком п’ять тисяч років віднині експонуватиметься у Музеї музичних інструментів Палацу студентів ДНУ.
Унікальний музичний інструмент, датований ІІІ тисячоліттям до нашої ери, майже тридцять років зберігався у сховищах історичного музею Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Днями Флейту Пана урочисто передали до музею музичних інструментів Палацу студентів ДНУ. Про те, що це флейта, а не прикраса чи щось інше, свідчать залишки рослинної смоли на окремих її частинах. За допомогою них і було відтворено саме музичний інструмент. Людина, яка в ті часи володіла грою на флейті, була неординарною і причетною до сакральних дій.
Експонат знайдений під час розкопок кургану поблизу селища Ковпаківка Магдалинівського району Дніпропетровської області у 1981 році. Під керівництвом професора ДНУ ім. О. Гончара, керівника науково-дослідної лабораторії археології Придніпров’я Ірини Федорівни Ковальової участь у розкопках брали старший науковий співробітник В. М. Шалобудов та молодший науковий співробітник С. С. Волкобой.
Ірина Федорівна, відкриваючи експозицію флейти, зазначила, що людині завжди було притаманно відтворити себе у музичному творі. «Музика була супутницею наших давніх пращурів. Кістки, з яких створена флейта, належать великому степовому птахові, трохи меншому, ніж страус – дрохві. Вони скріплювались між собою рослинним воском, один край трубок був закритий, інший – відкритий, за принципом клапана. За допомогою цього музичного інструменту можна було отримати сім тонів. Звук був слабкий, але мелодійний, він посилювався ще якимись ритмічними інструментами, так можна було зіграти нескладну мелодію. Очевидно, інструмент був прикрасою свят, можливо, використовувався і в житейських справах. Флейта знайдена у парному похованні людей ямної культури, скотарів: чоловіка з дуже міцним, широким скелетом та широкими здоровими зубами (до речі, ці люди не знали карієсу) і дитини. У похованні знайдені також дуже коштовні для того часу речі – сокиру, кремінці, що свідчило про високий статус цієї людини, адже той, хто грав на флейті, користувався великою повагою. Звучання цієї флейти практично ніхто не чув, але є ще живі аналоги, наприклад, такі флейти існували у класичній Греції. До речі, у нас є ще одна знахідка, яка викликала дискусію – дещо, що нагадує частину грифу сучасної гітари. Сліди на ній говорять про те, що це справді був гриф струнного музичного інструменту, на якому залишились відбитки натягнутих струн. Коли ми це точно встановимо, впевнена, що гриф також опиниться у музеї музичних інструментів Палацу студентів».
На думку доктора історичних наук, професора ДНУ В. В. Іваненка, музей має конкретну історико-краєзнавчу спрямованість, оскільки тут відображено музикальну палітру, що існувала на теренах нашого краю в різні часи. Декан історичного факультету ДНУ С. І. Світленко вважає, що знахідка свідчить про результативність археологічної експедиції і надає можливість доторкнутися до духовної культури нашого народу.
За словами директора Палацу студентів, заслуженого працівника культури України Вадима Вікторовича Стукала, ідея створення музею виникла кілька років тому, коли музичні інструменти, що нині тут експонуються, підлягали списанню. Але чим старіша річ, тим вона цінніша. «Ми вирішили, що інструментам краще не в скрині лежати, а бути у музеї, що викликатиме зацікавленість у студентства і викладачів до культури й історичної спадщини нашого краю, – говорить Вадим Вікторович. - Відкриття музею привернуло увагу багатьох. Наприклад, один з організаторів відомого ансамблю бандуристок «Чарівниці» Лідія Степанівна Воріна до свого 80-річчя подарувала музею власну бандуру. До панфлейти це був найцінніший експонат».
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
