Виповнилося 90 років від дня народження видатного вченого й конструктора ракетно-космічних систем, заслуженого діяча науки і техніки Росії, члена-кореспондента Російської та Національної академії наук України, доктора технічних наук В’ячеслава Михайловича Ковтуненка.
Доктор технічних наук (1960 р.), професор (1962 р.), член-кореспондент Академії Наук УРСР (1972 р.), начальник проектного відділу та проектного комплексу ОКБ-586 («Особливого Конструкторського Бюро» на чолі з Головним Конструктором М. К. Янгелєм) (1954 - 1961 рр.), заступник Головного Конструктора ОКБ-586 (з 1961 р.), начальник спеціального підрозділу з космічної техніки у складі ОКБ (1962 р.), Головний Конструктор космічного конструкторського бюро КБ-3 у складі ОКБ (1965 - 1977 рр.); завідувач кафедри прикладної газодинаміки та тепломасообміну (1963 - 1969 рр.) та кафедри аерогідромеханіки (1969 - 1977 рр.) Дніпропетровського державного університету; один із засновників Дніпропетровського відділення інституту механіки АН УРСР (тепер – Інститут технічної механіки НАНУ та НКАУ) та науковий керівник аеродинамічного відділу цього інституту (1962 - 1977 рр.); ініціатор створення міжнародної організації для дослідження Космосу в мирних цілях «Інтеркосмос» та її співдиректор від Радянського Союзу; Головний Конструктор НПО ім. Лавочкіна (Москва - Хімки) (1977 - 1995 рр.). Учений отримав Ленінську премію (1960 р.) за створення ракети Р-12 (8К63), звання Героя Соціалістичної праці (1961 р.) за створення ракети Р-14 (8К65); нагороджений багатьма орденами і медалями Радянського Союзу, у тому числі і за ратні подвиги на фронтах Великої Вітчизняної війни. Був членом декількох Вчених Рад та Державних експертних комісій з ракетної техніки та деяких інших наукових та науково-технічних організацій.
Наукова та конструкторська діяльність В’ячеслава Михайловича у галузі ракетно-космічної техніки, космонавтики та аеродинаміки літальних апаратів великих швидкостей і справді багатогранна. Перш за все, вона була спрямована на створення оборонної ракетної техніки Радянського Союзу, на розробку різноманітних типів штучних супутників і ракет-носіїв для виводу цих супутників на орбіту Землі, а також на дослідження за допомогою космічних апаратів ближнього та дальнього Космосу діяльності Сонця, Венери, Марса, комети Галлея, на вивчення загального використання космічного простору для оборонних і господарських цілей (зокрема, вивчення і моніторинг географічних, геологічних, океанографічних та інших проблем земної поверхні) тощо.
Основні наукові праці В’ячеслава Михайловича як теоретика і конструктора ракетно-космічної галузі стосувались принципових науково-технічних та технологічних рішень щодо розробки конкретних екземплярів ракетно-космічної техніки і у своїй більшості були суворо засекречені, відомі тільки певному колу спеціалістів.
Діяльність Ковтуненка у галузі ракетної техніки розпочалась у 1946 р., коли він, закінчивши Ленінградський держуніверситет за спеціальністю «механіка», почав працювати у Конструкторському бюро з ракетної техніки на чолі з Головним конструктором С.П. Корольовим. А у 1953 р. з моменту організації у Дніпропетровську ракетного конструкторського бюро ОКБ-586 (на чолі з Головним Конструктором М.К. Янгелєм) В.М. Ковтуненко переїхав до Дніпропетровська, де протягом 24 років і проходила його видатна конструкторська, наукова та організаційно-педагогічна робота. Саме передачі досвіду молоді – підготовці провідних наукових та інженерних кадрів – В’ячеслав Михайлович надавав чи не найбільшого значення.
Свою педагогічну працю В.М. Ковтуненко розпочав у Дніпропетровському державному університеті (ДДУ) як старший викладач профілюючої кафедри фізико-технічного факультету. З 1963 по 1969 рр. він був завідувачем кафедри прикладної газодинаміки та тепломасообміну спочатку на фізико-технічному, а потім – на механіко-математичному факультеті. За його ініціативи на цьому факультеті була відкрита кафедра аерогідромеханіки (1969 р.), яку В’ячеслав Михайлович і очолював від початку існування й до свого від'їзду на роботу до Москви у 1977 р.
В'ячеслав Михайлович був педагогом «від Бога»: його лекції з аеродинаміки, газодинаміки та аеродинамічного розрахунку літальних апаратів користувались великим попитом серед студентської молоді. Він умів щиро зацікавити студентів науковими проблемами аерогазодинаміки високих швидкостей, їх застосуванням в ракетно-космічній галузі. Під час викладання своїх дисциплін В.М. Ковтуненку вдавалось поєднувати вдалу методичну організованість подачі матеріалу з глибокою науковою суворістю, актуальність постановок завдань з новизною методів їх розв'язання та подальшим практичним застосуванням. Тому пам'ять про В’ячеслава Михайловича і досі живе в серцях та справах його учнів і послідовників. А створена ним кафедра аерогідромеханіки спільно з кафедрою прикладної газодинаміки та тепломасообміну протягом багатьох років й надалі забезпечує випуск у Дніпропетровському університеті спеціалістів за напрямом «гідроаеродинаміка». Й на сьогодні ці спеціалісти користуються великим попитом серед підприємств ракетно-космічної галузі всієї країни.
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
