Після успішної реалізації кількох міжнародних проектів Україна заявила про себе як про космічну державу, що володіє унікальним промисловим та науковим потенціалом. Багато років поспіль на фізико-технічному факультеті Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара під керівництвом провідних науковців студенти й аспіранти проектують і розробляють університетські супутники.
Про такі дослідження нам розповів завідувач кафедри систем автоматизованого управління фізико-технічного факультету, доцент А.М.Кулабухов:
- Роботи цього напряму розпочалися в 2004 році зі створення проектів українських молодіжних супутників УМС-1 і УМС-2. У рамках Національної космічної програми України фізико-технічний факультет ДНУ підготував шість проектів на апаратуру цих супутників (для них були розроблені технічні завдання, а на УМС-1 виконаний ескізний проект), за що отримав дипломи Національного центру аерокосмічної освіти молоді України (НЦАОМУ) й Національного космічного агентства України (НКАУ). Проте, за браком коштів проекти залишилися не реалізованими, адже на виготовлення мікросупутника типу УМС потрібно було близько 50 мільйонів гривень.
Сьогодні ж актуальною стала розробка менш затратних супутників малого класу – наносупутників. Конструкції їх корпусів і службових систем раніше в Україні не розроблялися, а створення такої платформи вимагало використання нових технологій і нової елементної бази. Фізтех ДНУ успішно розробив проект уніфікованої платформи наносупутника з високими інформаційними характеристиками для апаратури корисного навантаження і в 2007 році отримав диплом НЦАОМУ. На основі проекту на факультеті вже два роки активно ведеться робота із створення першого університетського наносупутника України.
- А які основні завдання проекту?
- Для його реалізації Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара об’єднався з Національним технічним університетом України „КПІ”, Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є.Жуковського „ХАІ” та Харківським національним університетом радіоелектроніки (ХНУРЕ). Такий супутник з наземною інфраструктурою може використовуватися провідними аерокосмічними ВНЗ і як сучасний лабораторний практикум з управління малими космічними апаратами, і для проведення зйомок земної поверхні, прийому і обробки супутникової інформації. Зйомка земної поверхні зі змінюваною фокусною відстанню у видимому діапазоні й передача цієї інформації на Землю через сеанси зв’язку – основне завдання наносупутника.
Розробка університетського супутника вимагає нових знань, оригінальних наукових і технічних рішень. Це привертає увагу аспірантів і молодих учених і дає можливість створити наукову школу з космічних апаратів, наземного устаткування і космічного зв’язку. Підготовка тут висококваліфікованих науково-педагогічних фахівців сприятиме відкриттю філій в різних країнах, що, безумовно, підвищить імідж України як космічної держави.
Головним координатором робіт з виготовлення супутника є наш фізтех: ми розробляємо корпус, апаратуру корисного навантаження, узгоджуємо її з бортовою апаратурою, створюємо радіолінії зв’язку „Земля-борт” і „Борт-Земля”, розробляємо наземні термінали. У КПІ розробляють системи управління і сонячні панелі; в ХАІ – системи енергопостачання наносупутника модульного типу і системи управління бортовою апаратурою; в ХНУРЕ – апаратуру супутникової навігації. Наш університет – головний виконавець проекту, а я призначений відповідальним виконавцем.
Сучасна лабораторне оснащення факультету дозволить молодим фахівцям і викладачам з інших ВНЗ стажуватися в ДНУ. До речі, 75% учасників проекту – молодь, понад 200 студентів виконують роботи в рамках курсового й дипломного проектування. У нещодавно створеному студентському конструкторському бюро з проектування університетського наносупутника студенти розробляють конструкції, обирають елементну базу, розробляють програмне забезпечення бортової апаратури супутника. Важливу консультативну підтримку надають провідні фахівці підприємств ДП „КБ Південне”, ІТМ НАНУ і НКАУ, ДП „Дніпрокосмос” та інших, що дозволяє студентам долучитися до реального створення проектів ракетно-космічної техніки.
- Коли завершиться реалізація проекту?
- Основні схемні і конструкторські рішення плануємо завершити до кінця 2011 року, а до середини 2012 – виготовити зусиллями студентів і аспірантів дослідні зразки блоків наносупутника з габаритами 400х150х150, масою до 12 кг і терміном активного існування рік. Та певні труднощі пов’язані з тим, що розроблена апаратура ще не була в космосі, й гарантувати її працездатність в умовах космічного простору складно. Тому нещодавно на спільній нараді ректорів вишів–учасників проекту з керівництвом Космічного агентства було вирішено перший український молодіжний супутник запустити на базі існуючої платформи „Січ-2”, на якій буде використана апаратура корисного навантаження університетського супутника. Це дозволить оцінити її працездатність на навколоземній орбіті. Запуск хочемо здійснити новою українською ракетою-носієм „Циклон-4” з бразильського космодрому в 2013-2014 році.
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
