«Ми до тих пір діти, доки живі наші батьки»
А що тоді можна сказати про дітей-сиріт?! З цими з дитинства дорослими людьми доля зіграла жорстокий жарт. Ми обурюємось на наших батьків за те, що вони не дозволяють нам піти на прогулянку з друзями до пізньої ночі чи посидіти довше за комп’ютером. А в них немає всього цього! У них немає найважливішого – батьків!
Дніпропетровськ налічує близько 2 тисяч дітей-сиріт та дітей, які залишились без батьківського піклування. До невеликої їх частинки й завітала в гості студрада економічного факультету за ініціативи нашого голови Єфима Константиновського. Серед учасників візиту були всі небайдужі студенти на чолі з «посланцями доброї волі» факультету – учасницями конкурсу краси «Міс Економічний факультет-2011». З подарунками, теплими речами, солодкими сюрпризами і гарним настроєм ми завітали до дитячого будинку «Сім’я».
Так радо нас ще не зустрічали ніколи! Допитливі, але водночас пресумні оченята наймолодших, усміхнені, проте вже такі дорослі обличчя старших мешканців дитячого будинку – все це не могло залишити байдужим жодного з нас.
Наш візит припав на виконання домашніх завдань школярами, ми радо взялися їм допомагати. Алгебра, геометрія, фізика, хімія – це неповний перелік предметів, які ми згадали, аби тільки допомогти їм у навчанні. Але це не настільки важливо, головним було так необхідне їм спілкування – поради, відповіді на хвилюючі питання, настанови на майбутнє. Наймолодші радо водили з нами хороводи, співали пісень та пошепки розповідали нам свої маленькі таємниці. Наприкінці зустрічі ми запитали, що би вони хотіли отримати в подарунок від Діда Мороза, та заручені інформацію про те, чим ми зможемо їх порадувати під час новорічних свят, почали прощатися. Малеча не відпускала наших рук, а ми не могли піти й знову залишити їх на самоті.
Хоч ці дітки й мають охайний, теплий одяг, живуть в обігрітому будинку, мають чудових, добрих виховательок, що оточують їх своїм теплом, але все це ніколи не зможе замінити їм батьківської турботи та піклування!
Після таких зустрічей змінюєш погляди на життя. Хочеться побажати, щоб жодне серце не залишилося байдужим до цієї проблеми! У Дніпропетровську ще багато діточок, які чекають на твою допомогу або просто посмішку та недовгі хвилини спілкування.
Не залишайся байдужим!!! Хтось чекає на твою допомогу!!!
Ольга Песикова, ЕС-08-1
