Під час регіональної конференції «Навчання і виховання молоді як органічний процес підготовки конкурентоспроможних фахівців у ВНЗ: традиції та інновації» у Дніпропетровському національному університеті імені Олеся Гончара була презентована книга роздумів про виховання студентської молоді «Думки, підказані серцем».
У книзі вміщені різножанрові публікації – нариси, статті, есе, роздуми викладачів різних поколінь Дніпропетровського національного університету. Тут органічно поєднані власні роздуми про виховання особистості й набутий в університетському колективі конкретний досвід. До уваги читачів кілька «думок, підказаних серцем»:
«У системі вищої освіти мають органічно поєднуватися два начала: знання й моральність, бо розрив між ними неминуче породжує або егоїстів, або моральних калік. Освіта не може зводитися сьогодні лише до отримання певної суми спеціальних знань, вона повинна глибоко впливати на становлення особистості. У цьому - велика місія і ще більша відповідальність будь-якого навчального закладу. Будуть створені умови для вільного й усебічного розвитку молодої людини – держава матиме достойне майбуття». (М. В. Поляков, доктор фізико-математичних наук, професор, ректор ДНУ ім. О. Гончара).
«Першоосновою будь-якої національної культури є мова, і саме в системі національної мови, яка акумулює знання й соціальний досвід, закодований інтелектуальний потенціал того чи іншого соціуму. Виховання, формування високоінтелектуальної особистості, яскравої, неповторної індивідуальності можливе передусім через досконале володіння мовою, яка була, є й залишиться найістотнішим елементом духовної культури». (І. С. Попова, кандидат філологічних наук, професор, декан факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства).
«На жаль, культурний вигляд сучасного абітурієнта відповідає типовій поведінці молоді, але не статусу студента вищого навчального закладу. Ми бачимо можливість підвищення культурного рівня студентів через прищеплення цінностей культури вишу, «університетського духу», культивування почуття гордості за університет. Це можливо реалізувати в тому випадку, якщо виховною роботою будуть охоплені 100% студентів університету, для чого необхідно чітко визначити місце виховної роботи в навчальному процесі, розробити універсальні методи її реалізації». (Т. Г. Чаус, кандидат біологічних наук, доцент кафедри фізіології людини і тварин ФБЕМ, заступник декана з виховної роботи; О. Є. Пахомов, професор, доктор біологічних наук, декан факультету біології, екології та медицини).
«Найбільш суспільно привабливою парадигмою культурно-духовного життя стало поєднання духовно-моральних цінностей з красою, здоров’ям і силою тіла: процес духовного виховання відбувався паралельно і завдяки фізичному розвитку. До речі, у цьому відношенні є дуже показовим той факт, що ідея відродження Олімпійських ігор у Новий час у Греції належала поетові Панойотісу Суцосу, а остаточно втілив її у життя відомий французький педагог і громадський діяч П’єр де Кубертен». (В. І. Саричев, завідувач кафедри фізичного виховання та спорту).
«Напевно, уперше ідею про необхідність виховання громадян висловив грецький філософ Платон. Вона була зумовлена необхідністю мати відданих людей, які спроможні були б підтримувати державу та активно брати участь у громадській діяльності. Особистість слід виховувати так, щоб з дитинства спонукати її «палко бажати і прагнути стати досконалим громадянином». (В. І. Пащенко, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології).
«Щоб уникнути непорозумінь, необхідно дорослим бути толерантними, розважливими, мудрими, робити все можливе для «розтоплення сніжинок» у серці молодої людини, поки воно ще не покрилося товстою кригою, змішаною з байдужістю, злістю, невіглаством…» (В. О. Архіреєва, завідувач методичним кабінетом Центру гуманітарних проблем освіти ДНУ).
«Дуже хотілося б, щоб при всіх змінах та реформаціях нашої освітянської системи взагалі та університетської зокрема, ми не забували, що в університетській освіті важливою є не лише освіта викладача, але й його особистість. І тому ніякі інтерактивні форми не замінять спілкування з професором, котрий може передати учням істини тисячоліть. Кожна особистість є виразником своєї власної ідеології. Ось чому так важко замінити безпосереднє спілкування Вчителя і учня, бо саме воно, на думку видатного іспанського філософа та мислителя Х. Ортега-і-Гассета, є «процесом, що дає можливість студентам відчути потребу в науці, а не викладати їм науку, безрезультатно примушуючи відчути потребу в ній». (В. Д. Демченко, доктор філологічних наук, професор, декан факультету систем і засобів масової комунікації).
Інформаційно-аналітичне агентство
Дніпровського національного університету
