Враження студентів про перебування за програмами обміну

Враження учасниць літньої школи з інтенсивного навчання англійської мови, Університет Сассексу, с. Фалмер, Велика Британія

Аліна Горулько, студентка факультету економіки: Літня школа Сассексу подарувала мені безцінний досвід, який, мабуть, є одним із найкращих у моєму навчальному житті. Атмосфера кампусу, люди, івенти, викладачі та студенти створили неймовірно тепле та дружнє середовище, яке навіть змінило моє сприйняття всієї Британії. Це місце, де я відчувала себе комфортно, безпечно і змогла ще більше розкритися як особистість.

Мене глибоко вразила атмосфера підтримки, яку створював наш викладач Крістофер. Хоча він ніколи прямо не казав, що ми молодці, його підтримка відчувалася в кожному жесті, погляді та слові. Він слухав нас, але не змушував говорити тих, хто міг соромитися. Крістофер давав можливість кожному висловитися та допомагав усім без винятку. Особливо цінними стали його індивідуальні рекомендації в сертифікатах, які підкреслили наші індивідуальні сильні сторони та мотивують продовжувати навчання й розвиток надалі.

Цікавим для мене стало порівняння навчання у Британії з нашим. У Британії вчителі не мають права тиснути на студентів, забороняти щось або навіть пересаджувати нас, як їм, здавалось, було б краще. Хоча така свобода створювала невимушену атмосферу, іноді це навіть заважало, оскільки це допомогло б нам більше спілкуватися англійською, а не залишатися в зоні комфорту, сидячи разом з українцями. Тільки ближче до середини курсу я зрозуміла, що треба було на це наважитись раніше і активно використовувати кожну можливість для мовної практики. Ще одна різниця — у Британії навчання проходить у більш неформальній атмосфері, без тиску чи зверхнього ставлення. Незважаючи на різницю у віці, ти не відчуваєш дистанції між студентом і викладачем, і це мотивує відкриватися більше. Навіть те, що в українській мові ти звертаєшся на «Ви» та тільки на імʼя та по-батькові, це вже встановлює ці рамки.

Навчання в Сассексі змінило мій підхід до помилок. Я почала сприймати їх як частину процесу зростання, а не як невдачу. Хоча ми мали змогу скористатися телефоном під час виконання завдань, нам цього не хотілося. Час на заняттях пролітав так швидко, що навіть не виникало бажання дивитися на годинник. Це було справжнє навчання, яке не вимагало жорсткого контролю, але викликало бажання вчитися чесно.

Мені дуже сподобались теми занять, які провокували дискусії та обговорення. Це було непросто, особливо англійською, але такий формат чудово розвивав словниковий запас та навички комунікації. Крістофер дозволяв нам спершу обговорювати питання за столами, а потім разом робити висновки та складати словник нових слів, пояснюючи їх разом саме англійською мовою – через синоніми та асоціації. Це робило навчання інтерактивним і динамічним.

Як частини занять, запам'яталися спільні перегляди фільмів, створення презентацій групами, цікаві відео та веселі ігри наприкінці дня, що об'єднували нас. Особливо запам'ятався останній день — пікнік, де ми не просто грали між собою, а й разом з нашими викладачами Крісом і Томом. Під час урочистого вручення сертифікатів на фоні душевної пісні ми всі відчули, наскільки зблизилися за цей місяць.

Те, як Кріс і Том промовляли свої прощальні слова, було надзвичайно зворушливим. Їхня щирість, слова вдячності різними мовами наших одногрупників і навіть сльози — усе це створило особливу атмосферу. Це було не просто прощання, а справжнє свідчення того, як глибоко вони перейнялися нашою групою.

Цікавий аспект, який виявився неочікувано складним для нас, — харчування. У Британії дуже популярна їжа в клярі, з великою кількістю масла або гостра. Під кінець місяця вибір страв у кафетеріях став обмеженим. Хоча був великий вибір сендвічів, окрім виробів з борошна, важко було знайти щось інше, хіба що веганський боул або фрукти, але й вони швидко набридали. До того ж, доставка продуктів у супермаркети була нечастою, як мені здалося, і перед вихідними або святами полиці іноді залишалися порожніми. Такі базові продукти, як яйця, овочі та фрукти, могли бути відсутніми по кілька днів, що створювало незручності, особливо коли магазини зачинялися на свята.

Також одного разу виникла проблема з нашою much money card, яка не працювала протягом одного дня. На щастя, нам потім компенсували цей день ваучерами, але це була несподівана ситуація, і ніхто не знав, скільки часу знадобиться для її вирішення.

Загалом, місяць у Сассексі став одним із найтепліших та найособливіших періодів у моєму житті. Дякую Університету Сассексу та нашому ДНУ за можливість відчути студентське життя та за цей безцінний досвід, який я завжди берегтиму в своєму серці. Окрема подяка Світлані Юріївні Гонсалєс-Муніс, керівнику міжнародного відділу ДНУ Дмитру Андрійовичу Меліхову та проректору з міжнародної співпраці Віктору Яковичу Гассо за їхню невтомну підтримку протягом всієї поїздки. Вони допомагали нам розібратися з усіма перешкодами — як до, так і після поїздки. Їхня турбота та підтримка зробили цей досвід ще більш цінним і незабутнім.

Єлизавета Вакуленко, студентка факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства: Ця подорож була унікальною. Важко виділити щось конкретне, що мене зачепило, адже в ній вражало буквально все: процес навчання, міста, океан, люди, будівлі, автобуси, сувеніри, вчителі, університет, магазини, розваги… Список можна і продовжити, але ось мій топ, що мене вразило найбільше!

По-перше, ставлення людей до тебе у Британії зовсім інше. Якщо ти щось не розумієш, на тебе ніхто не накричить, ніхто не посварить. Ти завжди бачиш щасливі посмішки людей, навіть якщо вони дуже поспішають. Це дарує заряд на весь день і мотивацію працювати далі.

По-друге, мене вразила одна світла людинонька. Її звати Моніка, і працює вона на факультеті медіа, мистецтв та гуманітарних наук Університету Сассексу, де й проходила наша літня школа. Вона одна із тих, хто по-справжньому розуміє горе українців, бо сама пережила радянську окупацію в колишній Чехословаччині. Вона подарувала нам чудове закінчення поїздки: ми відвідали дуже цікавий цирк, прогулялися у загадкових містах Hasting та Lewes, доторкнулись до історії в музеї Anne of Cleves House, розважились на американських гірках та нереально смачно поїли в ресторані. А наостанок разом провели пікнік і попрощались з Монікою. Ми дуже вдячні їй за лагідну турботу та розуміння та залишаємось на зв’язку для того, щоб зустрітись в мирній Україні!

І, звичайно ж, не можу не згадати це чудове місто Лондон. У мене і до подорожі була до нього особлива любов, адже ми вивчали устрій та історію Великої Британії. Я розуміла масштаби краси цього міста, але в реальності Лондон у сто разів кращий! Впевнено можу сказати, що це не просто місто. Це світовий бренд, адже крім величності, тут живе монарх. Це таке неймовірне відчуття, коли ти розумієш це. Звичайно ж, ми не могли пройти повз Букінгемський палац та не подивитись на зміну караулу.
Я дуже вдячна Сассекському університету та ДНУ імені Олеся Гончара за таку можливість! Ви здійснили мою давню мрію – відвідати могутню Велику Британію!

Світлана Гонсалєс-Муніс, доцентка кафедри англійської філології: Моя робота із супроводу студентів до Великобританії почалася ще в Україні, тому що отримання Британської візи – це складний процес. Спочатку ми заповнили анкети на сайті міністерства Сполученого Королівства та зібрали усі потрібні документи, потім була поїздка до Києва та подача документів до візового центру, потім – очікування на підтвердження отримання візи та збори в дорогу.

Оскільки у воєнний час вклеїти візу у закордонний паспорт можливо тільки поза межами України, то ми зі студентами спочатку вирушили до Варшави, де у консульстві Сполученого Королівства отримали наші візи. Наступного дня був літак до Лондона.

Після прибуття у нас був один день для відновлення після складної дороги, тому ми вирушили на екскурсію Брайтоном, найближчим до університету великим містом. Брайтон привітав нас сонячною погодою, чудовими пляжами та найбільшим гей-парадом у Сполученому Королівстві, миттєво зруйнувавши наші уявлення щодо стриманих англійців.

Протягом тижня студенти відвідували заняття, а я тим часом зустрічалася із представниками університету та обговорювала можливості подальшої співпраці із ДНУ. Найбільше зустрічей відбулося на факультеті мас медіа, мистецтва та гуманітарних наук (School of Media, Arts and Humanities), де саме і проходила літня школа. Для мене, як для викладача англійської мови, була можливість відвідати заняття студентів та обмінятися досвідом із викладачами Сассексу.

Також багато часу у Сассексі займала робота з документами, усі витрати на дорогу університет зобов'язався повернути, для цього ми заповнювали спеціальні форми, збирали квитанції наших витрат. Потім разом із представником програми обмінів Сассексу ми бронювали та придбали квитки на проїзд додому – літак, автобус, поїзд. Домовлялися щодо трансферу до аеропорту тощо.

Але на вихідних у нас зі студентами був вільний час, який ми використовували для невеликих подорожей країною. Ми відвідали Брайтон, мис Сім Сестер, Істборн, Льюіс, Гастінгз, Кембрідж і, звичайно, Лондон. Кожна подорож була незабутньою та залишила чудові враження та спогади.
Сподіваюся, що наступного року ще більше студентів нашого університету матимуть можливість відвідати цю чудову країну та вдосконалити свої навички англійської мови!

Іванна Федосова, студентка факультету економіки: Наше навчання у Сассексі було насиченим на різні цікаві та захопливі події. Починаючи з власних запланованих мандрівок до тих, які організовував університет.

Почнемо з того, що жили ми всі на одному поверсі і мали спільну кухню. Разом снідали, обідали та вечеряли, що сприяло ще більшій взаємній комунікації. Після занять могли повторювати матеріал, який було задано вчителем, або ж готуватись до наступного навчального дня разом. Така атмосфера тільки надавала сил і мотивації вчитись. Безсумнівно, те місце створило багато позитивних моментів, особливо тих, коли ми сміялись та насолоджувались спільним проведенням часу.

На перервах ми мали змогу спілкуватися з іншими студентами, відвідувати місцеві кафе та відпочивати на території університету. Увечері ходили у Falmer bar – було круто збиратись усім разом тут і обговорювати новини за день. Гарна музика, приємний персонал та чудова компанія створювали дійсно комфортну й теплу атмосферу.

Також університет надавав можливість відвідувати спортзал. Одна з наших студенток скористалась такою можливістю. Вона ділилась позитивними враженнями, бо змогла продовжити займатись тим, що подобається, і в літній школі.

Недалеко від нашого кампусу розташований парк – дуже затишне та спокійне місце, де кожен може відновити сили та енергію. Ми відвідали цей парк і мали дуже цікаву маленьку мандрівку. Побачили старовинну будівлю з давньою історією та озером, неймовірні краєвиди та місцеві традиційні будиночки.

У вільний від пар час або ж на вихідних ми організовували поїздки у ближні місця до Брайтона. Як приклад, ми відвідали Істборн, Seven Sisters Cliffs, Кембридж, Лондон, Льюїс та Хестінгс. Ці місця такі різні, але кожне з них по-своєму дивовижне!

Університет влаштовував заходи на території кампусу. Так, спершу ми відвідали спортивну вечірку. Студенти розмовляли, грали у настільні спортивні ігри, знайомились та їли смачну піцу!

Наступним був квест. Він був на всій території університету, і нас супроводжували наставники – студенти. Команди складались із представників різних країн, що було цікавим та корисним для покращення англійської мови.
Також ми мали змогу відвідати Silent Disco. Ми круто провели час та потанцювали.

Уся наша група хотіла б щиро висловити слова подяки Моніці Метиковій. Моніка здійснила неймовірну роботу і подарувала нам можливість відвідати такі чудові місця, як Льюїс – а саме Anne of Cleves House Museum, потрапити на циркову виставу NoFit State Circus Sabotage, яка була просто неймовірною та вражаючою, побувати у Хестінгсі, а саме побачити Hastings castle та покататись на американських гірках у парку розваг. Дякуємо за такі прекрасні спогади та компанію!






Ельвіра Сеник, студентка факультету української й іноземної філології та мистецтвознавства, програма Еразмус+, Університет Бордо Монтень, м. Пессак, Франція

Університет Бордо Монтень вважається одним з найпрестижніших навчальних закладів Франції. Я маю за честь сказати, що навчаюся тут протягом одного академічного року у рамках програми обміну студентами Еразмус+. Рівень освіти тут вражає: кваліфіковані викладачі, аудиторії із сучасним обладнанням, доступ до онлайн-платформи з усіма необхідними матеріалами. Усе це робить навчальний процес не лише пізнавальним, але й цікавим та різноманітним.

Окрім того, завдяки участі у програмі Еразмус+ у мене є можливість познайомитися зі студентами з усього світу, обмінюватися досвідом та пізнавати різноманітні культури. Цікаво, що в університеті є безліч іноземних студентів, не лише за обміном. Семінари завжди дуже запам’ятовуються, адже окрім корисного матеріалу, який надають викладачі, є ще й змога почути думки студентів різних країн та культур.

У ДНУ я навчаюся на магістратурі за спеціальністю Англійська філологія. В Університеті Бордо я навчаюся на цьому ж факультеті. У Бордо навчання проводиться двома мовами: англійською та французькою. Еразмус-студенти можуть обирати, які дисципліни вони хотіли б вивчати. Цікаво, що нам дозволено відвідувати заняття не лише з магістрами, але й з бакалаврами першого, другого та третього курсів. Усі дисципліни актуальні та сучасні.

На мою думку, участь у цій програмі – це по-справжньому безцінний досвід. Перебування в іншій країні, де все здається чужим та незрозумілим, стає справжнім випробуванням. Доводиться спілкуватися іноземною мовою, тобто виходити за межі комфортної для себе зони. Проте хочу зауважити, що лише через декілька тижнів починаєш звикати до змін і через деякий час відчуваєш себе звичайним студентом. Французькі студенти допомагають «не стресувати». Вони дуже привітні та доброзичливі. Можна звернутися до них з будь-яким проханням чи запитанням – і вони з радістю допоможуть. Цікаво, що самі французи не вважають себе привітними. Коли я лише приїхала у Францію, мене попередили, що французи можуть бути дещо грубими та похмурими. Проте жодного недоброзичливого ставлення до себе я не відчула.

Також хочу згадати умови проживання. Університет надає гуртожиток з чудовими умовами для студентів. Індивідуальна кімната з усіма зручностями. Вартість проживання досить доступна. До того ж, гуртожиток розташований біля університету. Окрім того, на поверсі знаходиться декілька кімнат, тобто одразу ж після заселення в гуртожиток у мене з’явилися друзі-сусіди.

Більшість студентів не наважуються брати участь в обміні, адже фінансово це може бути проблемою. Проте хочу зауважити, що Еразмус-стипендія покриває усі витрати на проживання та будь-які інші витрати.

Саме місто Бордо дуже гарне, хоч і не користується популярністю серед туристів. Тут є багато архітектурних пам’яток та цікавих місць. Окрім того, можу порадити відвідати міста, що знаходяться поруч. Наприклад, Аркашон – невеличке містечко, що має вихід до океану. Також Байонна, Біарріц, Сарла-ла-Канеда, Коллонж-ла-Руж… Для студентів до 27 років у Франції діють знижки на транспорт, що робить подорожі більш доступними.

Одна з найважливіших, на мою думку, порад, яку я можу дати з приводу навчання в університеті, це не соромитися висловлювати власну думку на семінарських заняттях. Викладачі тут налаштовані Вас навчити, а не покарати. Вони відкриті до спілкування і наполягають на тому, щоб заняття проходили у форматі живого обговорення, а не лекції. Викладачі з повагою ставляться до студентів та їх точок зору. Тому не варто боятися озвучувати свої думки. Тут це лише вітається.


Таїсія Мось, студентка хімічного факультету, програма Еразмус+, Університет Кордови, місто Кордова, Іспанія

 

Я провела п'ять незабутніх місяців в університеті Кордови (УКО) на ветеринарному факультеті, вивчаючи харчову науку англійською мовою. Це був найкращий час мого життя, сповнений нових знань, друзів, культури і пригод. Ось деякі з моїх вражень.

Університет Кордови

Яким досвідом я збагатилася під час навчання? Найперше, значно покращила свою англійську мову, не тільки спілкуючись із викладачами та однокурсниками, але й читаючи наукову літературу та пишучи статтю. Також набула нових знань зі своєї спеціальності, особливо з харчового аналізу, гігієни харчування та аналітичної хімії. Влітку я мала можливість залишитися працювати в сучасній лабораторії, де вивчала аналіз меду і його властивостей як природного консерванта для свинини, та писала наукову статтю. А також у мене з’явилося багато нових знайомств не тільки з іспанцями, але й з іншими студентами-учасниками програми Еразмус+ з різних країн. Ми разом подорожували, вчилися, святкували і допомагали одне одному.

 
Мескіта

Одним з найбільших викликів для мене було пристосуватися до нової освітньої системи і методології навчання. Університет Кордови має дуже високий рівень академічної якості і вимогливості до студентів. Також я мусила подолати мовний бар'єр, оскільки не всі викладачі і студенти говорять англійською. Я намагалася вчити іспанську мову, але це було не так легко, як здалося спершу. Ще одним викликом було знайти житло, оскільки Кордова – дуже популярне місто серед туристів і студентів, тому квартири швидко «розбирають». Також мені було не дуже зручно добиратися до університету: кожного дня треба було йти на вокзал, щоб доїхати до кампусу, розташованого за містом. Сам потяг йшов усього 6 хвилин, але були труднощі з тим, що він дуже часто запізнювався, проте викладачі все розуміли, бо багато з них самі їздять до кампусу саме потягом.

  
Альказар

Мене здивували багато речей в Іспанії, особливо – в Кордові. Це дуже гарне і старовинне місто, яке має багату історію та культуру. Я була зачарована архітектурою, особливо Мечеттю-Кафедралою, яка є символом міста та свідком зміни релігій і цивілізацій. Вражають гостинність і дружелюбність людей, які завжди готові допомогти і посміхатися, хоч вони й дуже галасливі. Я полюбила їхню кухню, особливо тапас – маленькі закуски, які можна скуштувати в будь-якому барі або ресторані. Також мене здивувало, що тут дуже люблять собак: багато людей їх обирають як домашніх улюбленців та поводяться з ними, як з дітьми, а саме катають їх у візочках, як маленьких діток. Ще мені дуже бракувало гречки та сиру, хоча тут можна знайти багато різних видів пасти, рису та квасолі.

  

Під час навчання в Кордові я мешкала у двох різних квартирах. Першу, розташовану недалеко від вокзалу, я ділила з двома іншими українками, які теж приїхали за програмою Еразмус+, а також з дівчиною з Канади. Ми добре порозумілися, допомагали одне одному, і мене все влаштовувало. Друга квартира, гарна і простора, була в центрі міста, поруч з Мечеттю-Кафедралою. Усі сусіди були дуже милі, допомагали мені з вивченням іспанської мови, а французів ми вчили української. Розташування квартири було дуже зручним для подорожей містом і для вивчення його культури.

 
Валенсія

Через навчання і дослідження майже не залишалося часу на дозвілля, але коли випадала нагода, то я насолоджувалася життям у Кордові: часто ходила з друзями в бари і ресторани, де ми смакували тапас і пили сангрію; відвідувала багато музеїв і пам'яток, таких як Альказар, Палац Віана, Римський міст і багато інших. А також насолоджувалася іспанськими святами, які відбуваються весною, наприклад, Семана Санта – тиждень релігійних процесій, або Ферія де Кордова – тиждень веселощів з музикою, танцями і кіньми.

  
Португалія

Я також подорожувала Іспанією з іншими студентами за програмою Еразмус+. Ми відвідали Малагу, Марбелью, Севілью, Гранаду, Валенсію, де потрапили на свято Фальяс – головною подією є спорудження та спалення величезних дерев'яних статуй, відомих як «фальяс». Ці статуї зображують гумористичні та сатиричні сцени, а їх спалення в останній день фестивалю символізує очищення та відновлення.

Я також побачила Атлантичний океан і Середземне море, які були дуже красивими і чистими. Завдяки чудовій організації Erasmus Family Córdoba, яка відповідає за дозвілля студентів, я ще побувала в Португалії, а саме в Лісабоні та в Алгарве.

У Кордові було багато українців, усі ми брали участь в організації українських свят, просуванні української культури в Іспанії та інформуванні ситуації в нашій країні.

Хочу поділитися з вами деякими порадами, які можуть допомогти, якщо ви поїдете до Кордови або загалом Іспанії на навчання або стажування. Ось що я рекомендую:

– Вивчайте іспанську мову. Це дуже важливо, оскільки в Іспанії не всі говорять англійською, а іспанська мова є офіційною мовою країни. Ви можете знайти безкоштовні онлайн-курси або записатися на курси в університеті. Ви також можете спілкуватися з місцевими мешканцями або з іншими студентами, щоб практикувати свою іспанську.

– Знайдіть житло заздалегідь. Кордова – дуже популярне місто серед туристів і студентів, тому квартири швидко «розбирають». Ви можете шукати житло через інтернет або через агентства, але будьте обережні з шахраями. Раджу звертатися до студентів, які вже навчалися за програмою Еразмус+, щоб вони могли допомогти та відповісти на всі запитання.

– Плануйте свій бюджет. Іспанія – не дуже дорога країна, але ви все одно маєте бути розумними з витратами. Ви можете заощадити кошти, купуючи продукти в супермаркетах або на ринках, готуючи їжу самостійно, використовуючи громадський транспорт або велосипед, отримуючи знижки для студентів на вхід до музеїв і пам'яток, або подорожуючи низькобюджетними авіакомпаніями або автобусами.

– Насолоджуйтеся культурою і святами. Іспанія – дуже багата і різноманітна країна, яка має багато цікавих традицій і свят. Ви можете чимало дізнатися про історію та мистецтво, відвідавши різні музеї і пам'ятки. Ви також можете взяти участь у різних фестивалях і заходах, які відбуваються протягом року. Особливо рекомендую вам не пропустити Семану Санту і Ферію де Кордова, які є найбільшими і найяскравішими святами в Кордові.

Сподіваюся, що мій допис буде корисним і цікавим для вас. Я дуже рада, що мала можливість навчатися в університеті Кордови і побачити Іспанію. Це був незабутній досвід, який запам'ятається на все життя. Вдячна програмі Еразмус+ за цю можливість і всім, хто мене підтримував і допомагав. Усім студентам рекомендую скористатися цим шансом і поїхати на навчання або стажування за кордон. Ви не пошкодуєте!



Юлія Сорока, студентка кафедри географії історичного факультету, Літня школа з географії у Познані, Польща

У новий навчальний рік із натхненням і незабутніми враженнями – так би я описала свій стан після участі в Міжнародній літній школі Environment and civilization. GEOGRPAHY for sustainable development, яка проводилася упродовж тижня, з 27 серпня по 2 вересня, в Університеті імені Адама Міцкевича в Познані (Польща). Запропонована польськими організаторами тема - «Довкілля і цивілізація. Географія сталого розвитку» (Environment and civilization. GEOGRPAHY for sustainable development), - охопила коло дуже актуальних та гострих проблем сучасності.

Щодня ми відвідували цікаві лекції і практичні заняття, які були присвячені змінам клімату, впливу людини на середовище, принципам сталого розвитку туризму, геоінформаційним технологіям, гідрології та ґрунтознавству. Разом з викладачами Познанського університету вели дискусії про відмінності і спільні риси Польщі та України, проблеми з екологією обох країн та шляхи їх вирішення.

Живе спілкування з університетськими фахівцями дозволило відчути їхню щирість, підтримку та легко знайти порозуміння. Лекції проводились англійською і частково польською мовами. А ми, у свою чергу, зацікавили іноземних колег вивчати українську мову.

На заняттях я відчувала себе впевнено: навчальна програма нашого університету дозволила довести високий рівень викладання дисциплін і бути підготовленою для літніх шкіл та міжнародних програм обміну, вільно спілкуватися з ровесниками з інших вишів України та польськими викладачами.

У нас було два дні, щоб відвідати віддалений від міста, але дуже сучасний корпус факультету географії та геології. Це місце надихає на дослідження, а затишна бібліотека має великий фонд сучасних фахових видань з географії.

Для нас організували прогулянку до природного заповідника «Мораско», де знаходяться кратери від падіння залізних метеоритів, і де періодично знаходять фрагменти метеоритів різного розміру.

У Палаці в Денбіні (Dębina Palace) нас гостинно прийняли польські господарі і надали можливість влаштувати для них вечір української кухні, на який учасниці літньої школи готували традиційний український борщ, сирники та узвар. А продовженням частування стало дуже приємне спілкування біля багаття. Своєрідною нагородою усім учасникам дружньої «етнографічно-географічної» вечірки стало унікальне природне явище – яскраве місячне гало, яке з’явилося буквально у нас на очах.

В останній день перед виїздом ми мали змогу потрапити в головний корпус Університету імені Адама Міцкевича, зокрема в старий ректорський кабінет, який зараз є музеєм. Нам провели невелику екскурсію містом, де ми побачили найголовніші визначні місця Познані і зробили багато фото на згадку. А біля міської ратуші зустріли українця-цимбаліста, з яким із задоволенням заспівали українських пісень «Гей, соколи», «Червону руту», «Ой, у лузі червона калина».

У Польщі я не вперше, але Познань відрізняється своїм колоритом, де містяни бережуть свої традиції і навіть мають свій особливий «познанський» діалект. Місто, в якому минуле, сучасність і майбутнє об’єднуються.

Цей проєкт дав можливість познайомитися з тим, як навчаються студенти за кордоном, як університети налагоджують міжнародні зв’язки і співпрацю, вмотивував вчити іноземні мови, відкривати нові горизонти і цінувати свою Аlma-mater.

Висловлюю вдячність кафедрі географії нашого університету, польським партнерам і організаторам, відділу по роботі з міжнародними організаціями та іноземними партнерами ДНУ. Особливо хочу подякувати доцентці Ользі Каковкіній, prof. Miroslaw Makohonienko, prof. Alina Zajadacz.




Дмитрієв Даниіл, студент факультету фізики, електроніки та комп’ютерних систем, програма Mitacs Globalink Research Internship, м. Саскатун, провінція Саскачеван, Канада

Привіт усім! Якщо чесно, то я дуже багато чого можу розповісти, але тоді я займу все «ефірне» місце на сторінці сайту, тому спробую зробити все лаконічно)

За період свого 12-тижневого стажування я, абсолютно точно, отримав багато емоцій і завдяки практиці покращив володіння англійською. Було цікаво оцінити та порівняти мислення людей, які живуть за іншим економічним та соціальним устроєм.

Мене вразила кількість обладнання в лабораторії, в якій я працював. Якщо ж коротко сказати про сам проєкт, то ми працювали з рентгенівським випромінюванням та наноматеріалами. Цікавий досвід!

Щодо відпочинку, то для мене в місті, в якому я проходжу стажування, є досить багато всього: музеї, парки, зоопарк, боулінг, гольф, кінотеатри, магазини настільних ігор та інше. Але треба відзначити, що мій колега з Франції має іншу точку зору — для нього місто досить невелике і не має розвинутого нічного життя. Тому, як кажуть, кожному своє. Також зазначу, що для мене було деякою несподіванкою побачити велику кількість різноманітних ресторанів на душу населення, вони буквально є майже на кожній вулиці.

У всій провінції, яка за площею, як дві Великобританії, населення складає трохи більше мільйона.

Саме ж місто Саскатун за площею приблизно як пів Дніпра, воно також розділене річкою на дві частини, але населення менше, ніж у Дніпрі, разів у чотири. Я обумовлюю таку велику різницю тим, що місто досить «низьке», тобто не має великої кількості багатоповерхівок, замість цього – багато приватних секторів та приватних будинків.

Якщо говорити про відмінності, то не можу зазначити чогось, що дуже заважає життю, плюс не виникало проблеми при спілкуванні, тобто не було якогось зневажливого ставлення. Проте можу розповісти деякі цікаві деталі, які в Канаді працюють по-іншому. Однією з них є, наприклад, те, що номери на автомобілях прикріплені тільки ззаду, а не ззаду та спереду, як у нас. Світлофори дуже незручні — немає таймера, та ще й треба інколи натискати різні кнопки для того, щоб перейти дорогу, але цю ситуацію балансує той момент, що водії нерідко зупиняються перед пішохідним переходом, як тільки тебе побачать і навіть якщо ти ще до цього переходу не дійшов.

Стосовно порад, дуже складно говорити про щось конкретне, оскільки Канада є федеративною державою, і тому в різних провінціях є свої особливості. Але, загалом, раджу витратити трохи часу на поверхове знайомство з країною перед подорожжю. Таким чином, вам буде легше знайти продуктові магазини поруч з місцем проживання, розваги, розуміти деякі особливі закони або де знаходиться українська діаспора і чи має вона веб-сайт і таке інше. Запевняю: по приїзді виникне багато запитань, про які ви навіть не думали під час підготовки, і тому попередній пошук інформації зменшить та полегшить вашу «акліматизацію».

Під час свого стажування я познайомився з багатьма людьми, і не тільки з місцевими, а й з інших країн, які приїхали сюди працювати чи навчатися. Деякі з них чимось допомогли мені, а з деякими ми просто обмінялися контактами. Головне, що я хочу порадити – це не боятися розмовляти та заводити знайомства, тому що у переважній кількості випадків під час участі у таких програмах ви маєте можливість налагодити зв'язки з багатьма цікавими людьми.

На цьому моя розповідь завершується. Не знаю, чи було вам цікаво чи ні, але у будь-якому разі, якщо маєте бажання взяти участь у якійсь програмі обміну чи стажування, то раджу не зволікати та спробувати свої сили, навіть якщо здається, що шансів обмаль. Щиро бажаю натхнення, терпіння та успіхів!



Катерина Чемерис, студентка факультету прикладної математики, Еразмус+, Вільнюський університет (Литва)

Завдяки поїздці до Вільнюського університету я побачила, що таке студентське життя без війни – відвідувала пари очно, відвідувала різні цікаві заходи від університету, знаходила багато нових друзів і знайомих та багато інших речей, яких я не мала змоги отримати вдома.

Навчання у Вільнюському університеті допомогло мені покращити володіння англійською мовою, а також мою соціалізацію – навички у знайомствах та спілкуванні з новими людьми. Я отримала нові знання зі своєї спеціальності англійською мовою, що в майбутньому допоможе мені в роботі. Бібліотека Вільнюського університету дуже допомагає налаштуватися на навчання та організуватися, і ще там дуже гарно.

Я мешкала в гуртожитку, місце в якому надав Вільнюський університет. Вдячна ВУ за житло в цій країні. Це новий досвід, який однозначно вплине на моє подальше життя, оскільки тут мені довелося навчитися вміщатися в маленький простір, ділити кімнату з іншою людиною, а кухню і душ – з цілим поверхом.

Також завдяки проживанню та навчанню в іншій країні я знайшла багато знайомих. Спілкування з іноземцями дуже цікаве – я ліпше пізнаю їхню культуру та помічаю те, чим ми відрізняємося.

У Литві мене здивували деякі речі, такі як, наприклад, литовська кухня, в якій є багато неординарних страв, та литовська мова, яка виявилася дуже складною, хоча іноді зустрічаються слова, дуже схожі на українські. Литовці дуже добрі люди. Хоча вони й менш емоційні, але завжди поводяться мило та допомагають. Особливо представники Вільнюського університету завжди мене розуміють і йдуть назустріч.

Звичайно, моя поїздка до Литви виявилась нелегкою, адже навчання англійською мовою ускладнює засвоєння нової інформації. Окрім того, це був різкий крок у доросле життя… Але я вдячна всім цим викликам, завдяки яким набула безцінного досвіду.

Хотіла б порадити тим, хто поїде до Вільнюса за програмою академічного обміну, приділяти якомога більше уваги вивченню/покращенню мови, вивченню предметів у закордонному та домашньому університетах та спілкуванню з людьми.



Марина Черкасова, студентка факультету суспільних наук і міжнародних відносин, Еразмус +, Вроцлавський університет (Польща)

Мені випала нагода взяти участь у програмі Еразмус +, про яку я давно мріяла. Я була дуже рада і водночас схвильована: інша країна, інша мова, інші люди…

Коли я прибула до Вроцлава, мене дуже здивувала кількість статуеток гномів по місту: така цікава місцева «фішка».

Була можливість мешкати в гуртожитку, але я вирішила наймати квартиру. На пошуки пішло приблизно два тижні, котрі довелося провести в готелі, тому раджу всім шукати житло заздалегідь. Загалом, ріелтори та власники квартир не розмовляють англійською мовою, знайти з ними контакт важко. Моя квартира розташована в самому центрі міста з видом на головну площу.

Вид на головну площу Вроцлава

Перед навчанням була можливість пройти безкоштовний підготовчий курс польської мови для новачків, п’ять днів по п’ять годин. Цей курс був дуже корисним для набуття базових знань з польської мови.

Коли розпочалося навчання в університеті, я була дуже рада познайомитися з новими одногрупниками. Обрала предмети з різних навчальних курсів, тому майже на кожному предметі були різні студенти з багатьох країн. Раджу не переборщити з кількістю кредитів, бо вам треба буде поєднувати навчання в двох університетах (в українському та закордонному).

Мені дуже сподобалось навчання! Саме тут можна прожити справжнє студентське життя, якого мені так бракувало через дистанційне навчання. Лекції проходять із застосуванням інтерактивної дошки. На семінарах – активна дискусія з презентаціями.

Семінар «Ефективні способи втілення ідей у світ: сторітеллінг, ведення переговорів, презентування»

Цікава відмінність. Предмет «Міжнародні організації» викладають по-різному в Дніпровському та Вроцлавському університетах. Лекції читають ідентично, а ось із семінарами була зовсім інша справа. В нашому університеті нам давали список тем, і ми дискутували, робили доповіді, ставили запитання та відповідали на них. А у Вроцлавському університеті ми поділилися на групи та представляємо різні держави протягом семестру. Ціллю є створити конвенцію кожній державі, потім створити міжнародну організацію та погодити основні положення її законів. Це виявилося дуже важким процесом, і ми на практиці розуміємо, чому деякі міжнародні організації не є ефективними.

Дозвілля
Вроцлавський університет пропонує багато активностей поза навчанням.

У перші дні перебування в Польщі була організована безкоштовна екскурсія містом, і ми змогли дізнатися набагато більше про історію та культуру Вроцлава.

Майже кожного тижня є групові відвідування музеїв. Мені пощастило побувати в Національному музеї, і було дуже цікаво знаходити схожі моменти та розбіжності в польській та українській культурах.

У Національному музеї Вроцлава

Любителів вечірок також не залишили в стороні, бо тут часто проходять інтерактиви або настільні ігри з подальшою дискотекою.

Ще хотілося б розповісти про свою поїздку до Брюсселя з дівчатами, з якими я познайомилась під час навчання. Думаю, що потрапити в Брюссель та відвідати Парламент ЄС – це мрія кожного міжнародника. Раджу його відвідати кожному/кожній, хто цікавиться цією тематикою. У Парламентаріумі (музеї парламенту ЄС) можна детально ознайомитись із важливими подіями в історії та її основними постатями. І зробити це можна абсолютно безкоштовно, попередньо зареєструвавшись та пройшовши перевірку речей.

У Парламенті ЄС

Комісія ЄС

Також ми поїхали з дівчатами з України та Мексики до Праги на травневі свята, побували на території офісу президента Чехії, побачили основні пам’ятки культури та навіть погодували нутрію.

У Празькому граді

Тож, друзі, буду підсумовувати. Не зважаючи на те, що поєднувати навчання в двох університетах є справою непростою, якщо мене запитають, чи варто їхати за програмою Erasmus +, я 100% скажу: так! Ви зможете покращити навички англійської мови та власні професійні навички, подивитись та відчути безпосередньо, як проходить навчання в іншій країні.

Ви отримаєте стипендію, яка допоможе покрити деякі ваші витрати. Також ви познайомитесь з новими людьми з різних країн та зможете більше дізнатись про їхню культуру з перших вуст, ви матимете змогу легше та більше подорожувати в різні міста та країни.

Програма Erasmus + надихнула мене на ведення лайф-блогу в інстаграм. Там я розповідаю про своє життя: про будні студента за кордоном, про свої подорожі та багато іншого. Знаходьте мене за ніком marinka.cherry, і якщо у вас будуть якісь запитання з приводу програми, з радістю відповім!



Програма Erasmus+ Ukraine надає можливості для всебічного розвитку

Третьокурсниці факультету систем і засобів масової комунікації Яна Дудко, Олена Карнаух та Дарина Тарасенко протягом кількох місяців навчалися у Вроцлавському університеті (Польща) за програмою академічних обмінів ЄС Erasmus+ у межах угоди між ДНУ та Вроцлавським університетом. Студентки стверджують, що програма Erasmus+ Ukraine надає можливості для всебічного розвитку.
Слово дівчатам:
– Навчання в Інституті інформатики Вроцлавського університету було для нас насичене не тільки лекційною інформацією, а й, безпосередньо, Workshop’ами.
Нам пощастило відвідати предмети, які урізноманітнювалися активною журналістською практикою. Наприклад, курси з Advertising, Media Genres, Media Law and Copyright вчили аналізувати та асимілювати інформацію, аби потім правильно подавати її споживачеві.

Курси з Communication Theory та Intercultural Communication приділяли значну увагу самій комунікації та її видам. На таких курсах ми активно вивчали поняття «комунікації» та окреслювали її у вигляді фінальних проєктів.

Public Relations та Trends and Innovations зосереджувалися на вивченні та правильному розбору, поданні інформації, де ми протягом усього семестру готували свої проєкти.
Press Workshop та TV Workshop – це суцільна практика. Нам надавався повний політ фантазії, який обмежувався коротеньким технічним завданням.

Також ми отримали ресурс для занурення в культуру країни, що приймає, розваг та подорожей. Головне – правильно скористатися наданими можливостями. Під час своєї мобільності у Вроцлаві ми не тільки набули унікального досвіду навчання у провідному навчальному закладі Польщі, а й подорожували Європою. Ми побували в Німеччині та Нідерландах, познайомилися з культурою цих країн, відвідали:
– Берлінський музей мистецтв;
– музей Холодної війни;
– Берлінський музей кінематографу;
– Музей сучасного мистецтва в Амстердамі.

Загалом, навчання було досить активне, цікаве та неупереджене. Це чудова можливість реалізації, знайомств та розвитку, яку надала не тільки програма, а й наш університет. Дуже вдячні всім, хто посприяв нашій участі в академічній мобільності.


Єлизавета Бутенко, студентка факультету економіки, програма двох дипломів, Університет прикладних наук міста Міттвайда (Німеччина)

Вітаю! Мене звуть Ліза. Я студентка спеціальності «Міжнародні економічні відносини» і наразі навчаюся за програмою двох дипломів в Університеті прикладних наук м. Міттвайда, Німеччина.

Зараз я згадую, що дуже нервувала, коли збирала речі до Німеччини, адже вперше повинна була їхати кудись сама так надовго. До того ж, це був мій перший виїзд за кордон. На щастя, адаптувалась я набагато легше, ніж думала. У цьому мені допомогли привітні, терплячі та готові відповісти на будь-які запитання працівники міжнародного відділу університету та викладачі. Тож перша моя порада — не бійтеся ставити запитання. В університеті навчається велика кількість іноземців, тож працівники звичні до того, що багато що може бути студенту незрозуміло, адже різні країни — різні процедури, алгоритми дій.

Місцеві також ставляться з розумінням до того, що іноземці не завжди знають, як прийнято щось робити тут. Більшість студентів-німців, яких я зустріла під час навчання, ставляться до інших культур з цікавістю. Мене багато питали про українські традиції, звички, відмінності між Україною та Німеччиною. Тож друга порада — знайомтеся з людьми! Це не так страшно, як здається спочатку.

Якщо Ви хочете бути певними, що не опинитеся в курйозній ситуації через незнання місцевого побуту, то відвідайте курс міжнародних компетенцій. Університет проводить його саме з ціллю спрощення інтеграції в культуру.

Також у студентському містечку завжди щось відбувається: конкурси, групові поїздки, гриль, ярмарки, спортивні змагання, студентський клуб. Тож знайти собі заняття до душі у вільний час досить просто.

Найбільш очевидний наслідок мого перебування за кордоном — я стала набагато краще говорити німецькою. Незважаючи на те, що вчила цю мову вдома не один рік, почати вільно нею користуватися у повсякденному житті було досить складно. Але з часом ця проблема сходить нанівець — Ви просто звикаєте говорити. Іноді навіть занадто: я ловила себе на тому, що відповіді на листи українською починаю формулювати німецькою, а потім згадую, що не треба)).

Не менш важливим є те, що я дізнаюся багато нової для себе інформації зі своєї спеціальності. Навіть на вже відомі дані цікаво поглянути з іншої точки зору.

Тепер трохи інформації щодо освітнього процесу. Оцінки в балах тут виставляють тільки за екзамен (впродовж семестру оцінок нема). Бали виставляються від 5.0 до 1.0, де 5.0 — «незадовільно», а 1.0 — максимум. На всі предмети треба записуватися на сайті університету (на екзамени також — окремо). Університет має дуже зручний додаток, де є все необхідне: розклад занять, мапа з розташуванням корпусів, календар, меню їдальні, перелік майбутніх заходів та багато іншого. Його справді варто завантажити – він стане у нагоді.

Найвигідніший варіант житла у Міттвайді на час навчання — студентський гуртожиток. Умови проживання зручні, в кімнатах є все необхідне. Навчальні корпуси розташовані поряд із житловими. Щоб отримати кімнату, необхідно надіслати заявку. Конкретніше щодо цього Вам напишуть, коли будете відправляти документи на навчання.

Але навчання за кордоном — це не тільки вагомий професійний досвід, а й можливість побачити на власні очі життя іншої країни. У вільний час дуже раджу відвідати різноманітні цікаві місця Німеччини. Найдоступніші варіанти, які не потребують виїзду із Саксонії, — Лейпциг та Дрезден. Це справді дуже гарні міста з цікавою архітектурою та великою кількістю історичних пам’яток. Особливо до душі мені припали музейні виставки та картинна галерея у Дрездені — вони вражають своїм розмахом, і єдине, що може там засмутити, — часу на перегляд всього завжди бракує.

І не забудьте хоч раз побувати на справжньому німецькому вуличному святкуванні! Веселі співи, ігри та смачна їжа швидко підіймуть настрій.

Напевно, найбільше під час перебування в Німеччині мене здивувало те, наскільки складно людям тут прочитати моє повне ім’я. Ніколи не могла подумати, що колись із таким зіткнуся. Тож завжди представляюся короткою формою імені. Але коли потрібно повідомити повне ім’я, реакцію місцевих досить весело спостерігати).

Щодо викликів, до яких потрібно бути готовими, — усі державні системи тут працюють надто повільно, і будь-куди треба робити запис дуже заздалегідь. Це незвично та незручно, з чим погоджуються навіть корінні німці, але нічого не вдієш. Треба мати на увазі, що чекати доведеться місяцями.

Я бажаю всім, хто вирішить навчатися за кордоном, успіху та нехай щастить! Це унікальний досвід та чудова можливість не тільки збагатитися новими знаннями та навичками, а й познайомитися з іще однією частинкою величезного світу.



Марина Кучерява, студентка біолого-екологічного факультету, програма Global UGRAD, Державний університет Бойсе (США)

Програма Global UGRAD надала мені можливість навчатися в США у штаті Айдахо, де я наразі перебуваю майже рік. Протягом цього часу я отримала реальну практику в профільній лабораторії в інтернаціональній команді, познайомилася з професорами та студентами своєї галузі. Моя англійська мова, безперечно, за цей час збагатилася, стала більш невимушеною. У мене з’явилися друзі як серед американців, так і серед іноземних студентів. Місцеві мешканці дуже добрі та постійно допомагають словом чи ділом, на моєму шляху тут зустрілися просто незвичайні люди, які часто мене виручали. Американське суспільство дозволяє кожному бути собою, мати право на самовираження. На мою думку, будь-хто може знайти своє місце в США, якщо є бажання.

Спочатку було дуже складно будувати стосунки з американцями, бо вони більш закриті порівняно з іноземними студентами. З часом це минуло, бо для доступу до американців потрібно більше часу та інший підхід. Також комунікація з рідними онлайн може іноді пригнічувати, особливо зараз – під час війни. Мовний барʼєр не настільки страшний, як здається, проте мені було важко опановувати сленгову англійську та вчитися комунікувати тамтешнім способом, переймати теми місцевих розмов, а особливо – культуру small talkів. Також США мають дуже складну бюрократичну систему, до чого треба бути готовим. Проте цей досвід дозволяє швидко подорослішати та краще пізнати себе.

Я завжди знала, що США – це дуже інклюзивна та різноманітна країна, проте ніколи не здогадувалася, скільки дуже відмінних людей тут буває. Можна зустріти представників усіх рас та національностей, груп населення, що суттєво розширює світогляд. Суспільство дуже поділене політично та постійно між собою сперечається. Американський кампус – це взагалі держава в державі, яка працює за власними законами. Наприклад, штат Айдахо загалом консервативний, проте моє місто Бойсе завдяки університету має більш демократичні погляди. Здивувало й те, наскільки американці простіше ставляться до ризиків, переїздів та, загалом, до життя. Вони менше тривожаться та намагаються шукати скрізь позитив. Мене вразило, наскільки ця країна географічно велика та різноманітна. США неможливо описати тільки за допомогою одного міста чи штату. Для того, щоб розуміти це суспільство та країну, потрібно постійно змінювати місце проживання та спілкуватися з різними людьми.

Я мешкаю в гуртожитку на території кампусу. Тут хороші умови проживання, всі корпуси університету розташовані поруч. Студенти влаштовують різноманітні заходи для гуртожитків, тому сумно не буває.

Моє дозвілля – це зустрічі з друзями в центрі міста, ми ходимо до кафе та ресторанів. Іноді їжджу до інших міст: за весь цей час побувала у Сієтлі, Сан-Франциско, Нью-Йорку, деяких містечках штату Вашингтон та мого штату Айдахо. Прогулянки парком, центром, їзда велосипедними доріжками, волонтерство також дуже допомагають відпочити від навчання.

Моїм ровесникам, які поїдуть навчатися до США, раджу не боятися ризикувати та спілкуватися з людьми, комунікувати з самого початку та говорити про свої бажання. США надає багато можливостей, якими варто скористатися. Ця країна відмінна від України, проте досвід спілкування та навчання тут змінюють погляди на життя, що, безсумнівно, буде дуже корисним для саморозвитку та самореалізації в Україні чи за кордоном. Навчальна система США інша й навантажує більше порівняно з українською, проте це того варте, оскільки вчить мислити по-іншому. Також раджу дивитися, куди ви їдете, особливості клімату та культури, адже в межах однієї країни можуть бути кардинально різні умови. Наприклад, зима на Алясці та в Техасі, як і люди, будуть несхожими, тому перед відрядженням дізнавайтеся якомога більше. А також не бійтеся свого рівня англійської. Не треба соромитися акценту чи неідеальної граматики. Оточення навчить вас говорити, підтримає та зрозуміє. Головне – ваше бажання бути почутим та зрозумілим.



Ліліана Хандрига, студентка факультету систем і засобів масової комунікації, Еразмус+, Університет Кордови (Іспанія)

When dreams come true, або коли мрії оживають
Вперше почувши про навчання в Іспанії, я подумала: «Невже спробую себе у ролі студента за обміном, зовсім як у манґах?» Подібні історії я бачила здебільшого в японських коміксах і не думала, що таке може трапитися зі мною. Лише минулого року я редагувала статтю про Erasmus+ у нашій студентській газеті «Гончар Інфо», а цьогоріч стала його частиною. Це і справді схоже на казку!

Тож, що таке Universidad de Córdoba і «з чим його їдять»?
Університет Кордови в Іспанії – заклад вищої освіти, розташований у регіоні Андалузія, в однойменному місті Кордова. Був заснований у 1972 році та є «спадкоємцем» Вільного Університету Кордови, який вів досить активну діяльність наприкінці ХІХ століття. Сьогодні в університеті більше 15 000 студентів вивчають гуманітарні та соціальні науки, медицину, природничі науки та навіть інженерію. Корпуси розташовані на території трьох великих кампусів.

Навчання як воно є
В Україні я навчаюся за спеціальністю «Журналістика», однак Університет Кордови не має такого напряму, тож я опинилися серед гуманітаріїв на Facultad de Filosofía y Letras. Для іноземних студентів розроблені спеціальні курси англійською мовою, хоч іспанці також активно їх відвідують. Єдиний мінус – починаються вони о 15:00 і закінчуються – о 21:00.
Спочатку було страшно, що даватимуть багато нудної теорії, яку треба «знати на зубок», однак все виявилося набагато цікавіше. Так, лекцій тут удвічі більше, ніж практик, але кожна з них «чіпляє» своєю інформативністю, новизною та актуальністю. Чого ми тільки не робимо на заняттях: взаємодіємо між собою та викладачами, проводимо аналіз культурних продуктів (коміксів, пісень, фільмів, реклами), дискутуємо на різні теми, аби довести власну точку зору.
У кожній аудиторії є комп’ютер, проектор, стерео-система та швидкий Wi-Fi, тому проблем із презентаціями та проведенням занять ніколи не виникає. Якщо ж студент пропустив пару, у нього завжди є можливість переглянути всі матеріали у навчальному Moodle і прикріпити туди виконані завдання. Йому навіть не треба носити з собою купу зошитів, достатньо лише ноутбука чи планшета.

Навчання навчанням, але й про відпочинок забувати не слід
Програма Erasmus+ відома своїм культурним обміном, тому пропонує безліч способів для проведення дозвілля. Можна об’їхати всю Кордову на екскурсійному автобусі, обійти місцеві пам’ятки архітектури з гідом або взагалі податися до сусідньої Севільї чи Гібралтару.
Кордова – старе і водночас сучасне місто. Ось ти йдеш по звичайній вулиці, насолоджуєшся пальмами і мандаринами, як раптом натикаєшся на величезні жовті мури давньої фортеці чи мечеті, побудовані за кілька століть до твого народження. Ці елементи так природньо переплітаються, що з першого погляду навіть не помічаєш різниці. А потім швидко хапаєш камеру і починаєш знімати кожен свій крок, бо хочеться запам’ятати все і відразу. Зі студента за обміном ти перетворюєшся на туриста, серед яких тут і яблуку ніде впасти.

За кілька тижнів я встигла обійти Alcazar de los Reyes Cristianos – фортецю християнських королів з її величними вежами та садами, Mosque-Cathedral – величну мечеть, внесену до Світової спадщини ЮНЕСКО, Palacio de Viana – палац, побудований на руїнах старовинного будинку, та, звичайно, Римський міст через річку Гвадалківір.

Кілька порад наостанок
Мовний бар’єр, інша навчальна програма, величезна відстань від домівки можуть стати перешкодою для студента, однак лише у його голові. Усі ці хвилювання дійсно мають місце в реальному житті, проте їх можна і треба вирішувати. Якщо виникають запитання чи проблеми, можна в будь-який момент звернутися до викладачів, однокурсників чи студентів-українців.
Вважаю, що шанс навчатися в одному з найпрестижніших університетів Європи випадає лише раз у житті, тому ним варто скористатися. Не бійтеся, пробуйте і насолоджуйтеся!



Катерина Чупрій, студентка факультету систем і засобів масової комунікації, Еразмус+, Університет Кордови (Іспанія)

Іспанія – країна палкого сонця, смачної паельї та життєрадісних людей. Унікальна мультикультурна спадщина надихає та манить. Мені випала нагода провести один навчальний семестр у чарівному місті Кордова. Заховане серед місцевих гір, таке привітне та чарівне. Тож, якою була моя подорож та що мене дивувало?

 

Житло
Знайти житло на початку навчального семестру дуже важко. В основному, всі іноземні студенти орендують кімнати або квартири. Та через великий попит на ринок нерухомості в «студентський сезон» зробити це складно. Ціни, як для Європи, досить приємні. Я орендувала кімнату в спальному районі «з власницею». Спочатку мене це засмутило, однак пізніше виявилось, що це було одне з найпрекрасніших рішень. Пані Пепі – корінна жителька Кордови, душе приємна, дружня та активна пенсіонерка). Показала справжній побут іспанців, традиції та місцеву культуру.

 

Навчання
Дуже зручно розроблена система проведення занять. Усі матеріали розміщені на інтерактивній платформі Moodle. У персональному кабінеті автоматично «підтягуються» дисципліни, план навчання та інші необхідні для роботи матеріали. Дуже зручно, що всі заняття супроводжуються презентаціями, аудіо- та відеофайлами. Це дозволяє засвоїти матеріал краще та цікавіше повести заняття. Загалом, викладачі дуже привітні та відкриті до будь-яких запитань та пропозицій. Структура роботи під час занять полягає в обговоренні матеріалу, розкритті ідей студентів та комунікації між викладачем та аудиторією.

Сієста та laid-back культура іспанців – міф. Вони дуже активні, цілеспрямовані та працьовиті люди. На мою думку, вони ідеально відчувають баланс між насолодою від життя та відпочинком і наполегливою працею. Пейзажі навколо тебе, комфортний клімат та нотки насолоди у повітрі – найкраще поєднання ever. Для мене як для студентки з України було важко звикнути до культури харчування тут. Існує мільйон видів будь-яких бобових культур та макаронних виробів. А хотілося гречки). Якщо ви полюбляєте смажену їжу, то вам тут точно сподобається).

 

Головне завдання програми Erasmus+ – культурний обмін, отримання досвіду та розширення student’s networking. Я як студентка факультету систем та засобів масової комунікації ДНУ з упевненістю можу сказати, що це – запорука успіху в будь-якій справі! Усі труднощі та будь-які перепони – ніщо в порівняні з отриманим досвідом! “Mucho gracias!” Світ завжди відкритий для того, хто хоче його досліджувати!